Піарники Петра Порошенка здійснили колосальну роботу, майстерно створюючи міфи для підтримки рейтингу гаранта, пише Олександр Равчев на сторінках Ліга.net.
Читайте також: Президент Порошенко перераховує зарплату на свій же благодійний фонд (документ)
З його слів, один з мінусів передвиборчої кампанії чинного Президента в тому, що вона серйозно побудована на політтехнологічних міфах, а не реальному світі. Події і вчинки оцінюють не такими, якими вони є насправді, а так, як це вигідно авторам міфів.
“Варто трохи розібратись в тому, як формуються міфи, і які з міфів задіяні в цій президентській кампанії.
Власне, щоб створити “віртуальну реальність” беруть набір реальних фактів, і створюють просте трактування цих фактів, замовчуючи чи перекручуючи окремі моменти. Потім через підконтрольні ЗМІ та прихильних лідерів громадської думки ці трактування багато-багато разів повторюють. Аж до тих пір, поки вони не стануть автоматичними, і люди будуть озвучувати їх, не задумуючись.
Після багаторазового повторення якоїсь інформації, людина все одно в неї повірить. Можливо не в усю, але мислити вона буде так: “Ну якщо так часто говорять, то там точно щось є”. Частим повторенням можна змусити повірити навіть у відвертий фейк, а у випадку міфів ситуація ще складніша, бо міф часто використовує реальні факти”, – пише Олександр Равчев.
Каже, щодо Петра Олексійовича піарники попрацювали на славу. Їх силами він став “яструбом”, який “єдиний може зберегти країну” та має “реальні здобутки”. Ці тези лежать в основі рейтингу Порошенка, і всі вони є політтехнологічними міфами. Ви певно мали чути цю заяву: “або Порошенко, або Путін”. Вона має переконати Вас в тому, що Петро Олексійович це єдиний хто буде продовжувати боротись проти військової агресії Росії. І це просто фантастичний приклад підміни реального образу віртуальним, який має увійти в усі підручники з піару.
Порошенка зараз “продають” виборцям, як військового лідера. Проте, якщо сісти і спокійно проаналізувати політичні рішення проти Росії останніх років, то як раз команда Президента завжди займала помірковану позицію в питаннях війни з РФ.
Згадайте як у 2014-2017 роках нас переконували: воєнний стан вводити не можна, візові обмеження для громадян Росії це погано, блокування постачання електроенергії і товарів на окуповані території це шкідництво. В усіх цих моментах, Порошенко вів себе більш ніж миролюбно, чітко відстоюючи потребу вести переговори, бо “військового вирішення проблеми немає”. Практично всі радикальні кроки були ініційовані іншими політичними силами і підтримані БПП, лише після значного розголосу і тиску.
Фактично за рік, з головнокомандувача, якого критикували за нерішучість, Порошенку зліпили образ “яструба”. Все те, що раніше було “не можна”, “недоцільно” і “шкідливо” вводиться і запроваджується з особистої ініціативи Президента. Навіть такий страшний “воєнний стан”.
Не менш фантастичним, є уявлення що “Порошенко єдиний, хто може зберегти країну”. Ця теза мала б під собою серйозне підґрунтя у 2014 році, коли ранок кожної людини починався з тривожного перегляду новин, де в черговій області захоплювали обласну адміністрацію. Але якщо знову ж таки спокійно і вдумливо розібрати фактаж, то виникає парадокс. Так, Росія все ще загрожує Україні. Так, в нас все ще у владі окремих регіонів знаходяться проросійські сили. Але саме ці сили наразі забезпечують підтримку кампанії Порошенка. І Кернес в Харкові, і Труханов в Одесі, які були лідерами місцевих проросійських сил наразі відкрито агітують за діючого Президента.
Окремим міфом є категорія реальних здобутків Президента. Фактично, він виглядає наступним чином – все що хороше відбулось в країні, це особиста заслуга Петра Олексійовича. Ви ж бачите децентралізацію, патрульну поліцію, зміни в державних закупівлях, медичну реформу? Ну от, беріть і голосуйте за Порошенка.
Реальність в тому, що реформа не робиться однією людиною. Її роблять сотні і навіть тисячі людей. І навіть за участі в цьому процесі Президента, він лише один з тисяч тих, хто робив реформу.
Проте і тут ми бачимо високому майстерність піарників Порошенка. Як тільки в якійсь сфері намічається успіх, там вже є Петро Олексійович з великим прапорцем, щоб застовпити цей успіх за собою. Він просто майстер з одноосібного присвоювання результату спільної роботи багатьох.
Антикорупційні і міжнародні громадські організації просувають безвіз? Терміново очолити і зробити своїм. Філарет домовляється з Варфоломієм про томос? Порошенко вже летить в Стамбул. Міська рада за гроші інвесторів збудувала нову школу? Петро Олексійович вже перерізає червону стрічку на відкритті.
В міфі про “реальні здобутки Порошенка” правда все, крім масштабу і згадки про те, що це не одноосібні здобутки Петра Олексійовича, і що незалежно від результатів виборів, всі ці люди, які робили реформи, все одно продовжать їх робити.
Чи залишаються аргументи підтримки Порошенка на другий термін, якщо забрати всі ці міфи? Питання суб’єктивне, і кожному самостійно доведеться знайти на нього відповідь. Але принаймні тепер вона буде залежати тільки від вашої оцінки, а не від результатів роботи політтехнологів.