Чому Україні не допоможе антикорупційний суд

За наявності проблем у кримінальному процесі навіть найчесніший суддя не виправдає наших сподівань.

Читайте також:  “Спалився”: Гройсман випадково розповів, скільки заробляє на “боротьбі з контрабандою”

29 січня міжнародна організація Transparency International опублікувала результати дослідження “Індекс сприйняття корупції-2018”. Цей індекс розраховують на основі 13 досліджень авторитетних міжнародних установ і дослідницьких центрів, а за його допомогою оцінюють рівень корупції в державному секторі. Тож Україна дещо покращила свої показники: отримала +2 бали та піднялась на 10 позицій до 120 місця серед 180 країн, пише на сторінках НВ народний депутат Вікторія Пташник.

Результати проведеного аналізу показали, що корупція незначним чином зменшилась у відносинах між бізнесом та державними структурами. Зазначається, що цьому могли сприяти запровадження автоматичного відшкодування податку на додану вартість, регулярна робота інституту бізнес-омбудсмена, функціонування електронних систем ProZorro та ProZorro.Продажі.

Однак, як видно з результатів і позицій України, зрушення не надто суттєві. Звісно, вони і не можуть бути миттєвими, а потребують кропіткої роботи і серйозних змін. Чи достатньо швидко відбуваються зміни, чи належним чином втілюється в життя прийняте антикорупційне законодавство – питання окремої дискусії.

В той же час існує ризик, що будуть зацементовані негативні зміни, які в майбутньому стануть серйозною перешкодою для винесення можливих обвинувальних вироків антикорупційним судом.

Саме експертиза може заблокувати в майбутньому діяльність антикорупційного суду
Серед негативів, виділених Transparency International – “ускладнення проведення експертиз у кримінальних провадженнях». На перший погляд, це дуже специфічне питання, а тому пересічні громадяни, очевидно, не знають про нього. Та формулювання “ускладнення проведення експертиз” є ще дуже м’яким в порівнянні з наслідками, до яких це може призвести. Саме експертиза може заблокувати в майбутньому діяльність антикорупційного суду.

Історія змін про проведення експертиз пов’язана зі сумнозвісною поправкою народного депутата Лозового, що завдав непоправної шкоди всьому кримінальному процесу. Бо щоб провести будь-яку експертизу в кримінальному процесі, відтоді треба звертатися за відповідною ухвалою до суду. До цієї поправки додалась і пропозиція народного депутата Алексєєва. Вона передбачає, що експертизи в кримінальному процесі можуть проводитись виключно експертами державних спеціалізованих установ. З юридичної точки зору – це обмеження принципу змагальності в судовому процесі та позбавлення підсудного права на захист. А якщо говорити простіше – створення монополії для Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підвідомчого Міністерству юстиції України.

Який же зв’язок між експертизою і рівнем корупції в Україні? І до чого тут вироки в антикорупційних справах, спитаєте ви? Обов’язковою складовою більшості корупційних злочинів є наявність матеріальної шкоди, від розміру якої може залежати кваліфікація діяння особи. Наприклад, при обвинуваченні особи у зловживанні владою чи службовим становищем, чи привласненні та розтраті чужого майна у великих чи особливо великих розмірах саме експертиза має встановити наявність матеріальної шкоди та її розмір. Проведення відповідної експертизи призначає суд. А далі відповідний висновок експерта лягає в основу вироку. Відсутня шкода (ще й в конкретному розмірі) – відсутній склад злочину, що, вочевидь, є підставою для виправдувального вироку.

А тому дуже важливо, щоб експертиза, яка буде проводитись у справах про корупційні злочини, була чесною та здійснювалось без жодних впливів та втручань в діяльність експерта.

А тепер згадайте, що фактичну монополію на проведення експертиз в кримінальних справах отримала державна установа, підпорядкована Міністерству юстиції України. Скажете, що проблема надумана? Мовляв, усе ж залежить від належної імплементації норм і «порядні» чиновники не збираються втручатися в діяльність експертів?

Останні події доводять протилежне. Більше року назад журналісти програми “Схеми” оприлюднили інформацію про те, як директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі – КНДІСЕ) Олександр Рувін намагався відкликати ключовий документ, тобто експертний висновок, на якому базується обвинувачення колишнього очільника Державної фіскальної служби Романа Насірова.

Так, за інформацією ЗМІ, первинна експертиза встановила наявність та розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок дій Насірова. Та цей документ недовго залишався у матеріалах судової справи. В ситуацію втрутився директор експертної установи, що фактично стала монополістом у сфері проведення експертиз, та попросив вважати висновок попередньої судово-економічної експертизи недійсним та повернути матеріали кримінального провадження на доопрацювання.

Окремо зверну увагу, що законодавство не передбачає можливості втручатися в діяльність експерта та не дає право директору експертної установи відкликати раніше зроблені експертами висновки з матеріалів справи. В той же час цілком ймовірно, що більше жоден експертний висновок не вийде зі стін монополіста КНДІСЕ без погодження з його директором та, відповідно, його кураторами.

На цю проблему вже неодноразово звертали увагу різні громадські організації, в тому числі Союз експертів України, Асоціація правників України. Та наразі в парламенті немає “політичної волі”, щоб повернути все як було, та скасувати штучно запроваджену монополію КНДІСЕ на проведення експертиз у кримінальних справах.

Зараз ми виходимо на фінальну стадію створення Вищого антикорупційного суду, у формуванні якого беруть участь міжнародні експерти. Те, як вони майстерно не допускають до подальших етапів конкурсу недоброчесних кандидатів, дає підстави на щось сподіватись. Але, на жаль, за наявності проблем у кримінальному процесі, навіть найчесніший суддя не виправдає наших сподівань.

Долю підсудних визначатиме не антикорупційний суд, яким би чесним він не був. На можливість винесення судом обвинувального вироку впливатиме, чи побачить державна експерта установа, підпорядкована Мін’юсту, наявність матеріальної шкоди. І абсурд цієї ситуації в тому, що поступово довіра підриватиметься і до антикорупційних органів, і до майбутнього суду. Їх звинувачуватимуть в неспроможності довести жодну справу до кінця. Натомість маленька експертна установа, що в силу закону отримала свою монополію, вершитиме долі майбутніх фігурантів антикорупційних справ.