У Німеччині завершується епоха Ангели Меркель – вона йде з політики після майже шістнадцяти років, проведених на чолі німецького уряду

Про це повідомляє Цензор.нет

Без Меркель її політичні союзники по правоцентристському блоку ризикують вперше за майже два десятиліття опинитися не при владі, а в опозиції. Хоча навіть після програшу на виборах у них залишається шанс зберегти за собою важелі управління державою.

Німецькі медіа називали минулі вибори самими непередбачуваними в сучасній історії: опитування громадської думки вперше за багато років не виявляли очевидного фаворита, а політологи були як ніколи обережні в прогнозах.
Все ще правлячий блок “Християнсько-демократичного союзу Німеччини” і “Християнсько-соціальний союз в Баварії”, скорочено званий ХДС / ХСС, сподівався зберегти лідерство за підсумками цього голосування, але надії не виправдалися.

Розпещений за роки канцлерства Ангели Меркель любов’ю виборців, без її імені в списку, блок отримав приблизно на півтора відсотка менше голосів, ніж його найближчі переслідувачі – ліво-центристи з Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Але перемогу соціалістів складно назвати приголомшливою, хоча їх лідери і розповідають зараз про безумовну підтримку виборців.

СДПН отримали 25,7% виборців – трохи більше чверті. Цього недостатньо для самостійного формування уряду, необхідно домовлятися з іншими партіями, також пройшли в парламент. І ось тут починається найцікавіше.

Справа в тому, що ХДС / ХСС зі своїми 24,1% голосів теж можуть спробувати сформувати свою правлячу коаліцію, якщо виявляться більш здатності домовлятися, ніж соціалісти. Причому, домовлятися обидва потенційні ядра правлячої коаліції повинні з одними і тими ж партіями – вибір партнерів у Бундестазі не так вже й великий.

Ультраправі з “Альтернативи для Німеччини” відпадають відразу, хоча за них і проголосувало близько 10% громадян Німеччини. Їх політична програма, яка будується на нелюбові до мігрантів, відвертою ісламофобії і постійній критиці Євросоюзу, не годиться для мейнстрімових респектабельних партій. Тому “альтернативники”, ймовірно, виявляться в своєрідному парламентському гетто – з ними не будуть мати справ ні ті, хто сформує правлячу коаліцію, ні ті, хто в підсумку виявиться в альянсі опозиційних сил. Втім, “Альтернативі для Німеччини” до такого не звикати – за підсумками минулих, що пройшли в 2017 році виборів, націоналістів не взяли до владної коаліції.
А в основному ліва соціалістична опозиція відхрещувалась від будь-якої співпраці з ними. До слова, в “Альтернативі для Німеччини” кілька років тому пропонували Україні відмовитися від боротьби за повернення Криму і укласти з Москвою угоду, яка легалізує анексію півострова. Крім того, депутати від цієї партії відвідували окупований регіон і закликали до скасування санкцій проти Росії.

Навряд чи зможуть партії-лідери виборчих перегонів домовитися і з ще однією пройшла в Бундестаг партією – “Лівою”. Свого часу біля витоків цієї партії стояли політики з СДПН, для яких соціал-демократи виявилися надмірно буржуазними. Ну а якщо СДПН буржуазна, то стоять на куди більш правих позиціях ХДС / ХСС – і поготів. “Ліва” партія, швидше за все, залишиться в гордій опозиції зі своїми 4,9% голосів.

Так що вибір потенційних союзників по коаліції обмежується двома залишилися парламентськими партіями – лібералами з Вільної демократичної партії (ВДП) і борцями за майбутнє планети з партії Зелених. В принципі, у обох цих партій немає серйозних ідеологічних розбіжностей ні з СДПН ні з ХДС / ХСС. Тобто, шанси на формування уряду є як у християнських демократів, так і обігнали їх на півтора відсотка соціалістів.

Представники цих партій вже почали переговори з потенційними партнерами про створення коаліційного уряду. Ці переговори можуть розтягнутися на кілька тижнів, а то і місяців, протягом яких державою буде керувати старий склад уряду. Так що, у Меркель є всі шанси дотягнути до шістнадцятої річниці перебування на чолі кабінету міністрів – вперше вона вступила в цю посаду 22 листопада 2005 року.

Тепер про найважливіше – те, чого чекати Україні від кожного з потенційних урядів. Соціалісти з СДПН традиційно з теплотою ставляться до країни-агресора. Досить згадати, що виходець з цієї партії, екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер вже багато років отримує зарплату в належить урядів РФ “Роснефти”, та ще й головує в комітеті акціонерів компанії, що управляє газопроводом “Північний потік”.

Нинішнє особа СДПН Олаф Шольц, людина прагне зайняти місце німецького канцлера, не так давно заявляв, що Європі необхідно працювати разом з Росією заради забезпечення безпеки на континенті. А ще в 2014 році видатний діяч СДПН Матіас Платцек закликав до міжнародного визнання окупації Криму Росією. І хоча пізніше він заявляв, що його слова не так зрозуміли, соціал-демократи все ще сприймаються багатьма в Німеччині як головні адвокати путінського режиму в Європі.

ХДС / ХСС варто в ставленні держави-агресора на більш принципових позиціях. У програмі блоку, з якою він йшов на вибори, навіть окремо розглядалася необхідність дотримання міжнародного права щодо Криму. Прихильність до цього пункту програми незадовго до виборів підтвердив і кандидат у канцлери від християнських демократів Армін Лашет. Він повідомив журналістам, що його уряд ні за яких обставин не визнає законність захоплення українського півострова. Хоча при цьому і визнав важливість співпраці з Москвою.

Самими ж послідовними союзниками України в німецькій політиці можна назвати партію Зелених. Її представники, включаючи одного з лідерів партії Роберта Хабек, регулярно відвідують Донецьку та Луганську області і часто піднімають в парламенті питання надання нашій країні додаткової допомоги. Крім того, саме Зелені активніше за інших політичних сил виступали проти будівництва газопроводу “Північний потік-2” в обхід України і досі не відмовилися від наміру заблокувати його роботу, якщо Росія відмовиться виконувати взяті на себе по відношенню до України зобов’язання.

Відомо, що одна з принципових вимог Зелених в ході переговорів про створення коаліції – це призначення на пост міністра закордонних справ їх представника. І якщо Зелені увійдуть до уряду Німеччини, для України це, безумовно, стане гарною новиною, адже тоді за зовнішню політику в головній країні Євросоюзу буде відповідати представник явно симпатизує нам партії.

А шанси на це дуже і дуже великі – у зелених в новому складі парламенту 118 місць при майже 15% голосів виборців. І саме вони, а не відстають від екологів на чотири з гаком відсотки ліберали з ВДП, є найбажанішими партнерами по коаліції для обох претендують на формування уряду партій.