Веб-порно індустрія: величезна тіньова сфера економіки та гігантські суми грошей

Веб-порно стало дуже популярним трендом у світі. Для бажаючих отримати втіхи в Мережі запропоновано безліч платформ, де можна за гроші  “поспілкуватись” з гарячими моделями.

Читайте також: Веб-порно студії в Україні: скільки коштує “полуничка” для дорослих (відео)

Дівчата і хлопці роздягаються, задовольняють себе перед камерою, спілкуються, втілюють найдивніші сексуальні фантазії співрозмовника й отримують за це гроші.

В народі це називається “вебкам” — послуги з присмаком “полунички”. Вони стають все більш популярними і затребуваними в мережі.

Йдеться про індустрію, масштаби якої неможливо осягнути. Вона оперує мільярдними потоками і “працевлаштовує” сотні тисяч “моделей”, які обслуговують мільйонні армії користувачів.

Як влаштований цей бізнес, скільки заробляють його учасники, як це стосується України, і яке покарання можна отримати за “вебкам”, досліджувала ЕП.

Вебкам-бізнес – це спілкування у відеочаті, де за додаткову плату модель роздягається, позує і виконує сексуальні прохання. Відрізняє його від звичайного порно-бізнесу те, що це ексклюзивне спілкування, доступне тільки учасникам чату. Воно не поширюється в мережі і не передбачає фізичного контакту моделі з партнером.

Роботу у вебкам-індустрії часто порівнюють з роботою борделів, але це не зовсім так.

Вебкам – це діяльність, яка повністю існує в мережі. Спілкування можливе тільки в онлайні. Моделі записують ці відео самостійно вдома або у студіях, спеціально створених посередниками для додаткового заробітку.

Таким чином, в індустрію залучені три гравці: платформи, на яких розміщується відео, моделі, які створюють контент, і посередники, які організовують роботу моделей в офлайні.

У вебкам-індустрії є портали-монополісти, які забезпечують онлайн-майданчики для студій і дівчат.

Оскільки такі сайти беруть на себе всі ризики, вони реєструються у тих юрисдикціях, де така діяльність не заборонена або дозволяє зберігати власників у секреті. Зазвичай це окремі штати у США або офшорні зони, наприклад Кіпр або Беліз.

Це дозволяє власниками таких ресурсів без проблем вивести зароблені віртуальні гроші із сайту і не потрапити до рук правоохоронців у країні перебування.

Творці таких платформ дбають і про безпеку в мережі. Вони використовують спеціальні хостингові компанії, які надають свої технічні майданчики. Там контент шифрується і захищається від блокування.

За даними департаменту боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Національної поліції, українські студії переважно використовують ще й зарубіжні сервери.

Основний заробіток вебкам-порталів — відсоток від заробітку чатів, які створюють студії і дівчата на їх платформах. Зазвичай це 50-70% від прибутку моделей і студій.

Платформи також підключають сайти-партнери і продають свій інтернет-трафік. Вебкам-портал розміщує у себе посилання на партнерські сайти, і якщо користувачі заходять на сайт партнерів через лінк, опублікований на сторінці вебкам-порталу, той отримує за це певний заробіток.

Валютою сайтів є “токени” — умовна позначка грошей. Інакше кажучи, 1 дол буде відображатися на сайті як 1 токен. На кожному ресурсі це співвідношення різне. Наприклад, 1 токен може дорівнювати 50 центам або 75 центам.

Щоб отримати токени, треба заплатити реальні гроші на спеціальний рахунок, вказаний на сайті. Зараховані гроші будуть відображатися у профілі користувача у вигляді токенів.

Платити можна звичайними банківськими картками, можна використовувати електронні гаманці, платіжні системи Payoneer та FirstChoicePay, подарункові картки, смс і навіть біткоїни.

Будь-які фінансові транзакції завжди здійснюються через спеціальну зашифровану сторінку, а грошові перекази за допомогою платіжних систем Payoneer або FirstChoicePay дозволяють зберегти анонімність при виведенні коштів.

Порахувати дохід такого тіньового бізнесу неможливо. Є тільки приблизні оцінки.

Ще у 2013 році Дуглас Рітчер, консультант одного з найбільш відвідуваних вебкам-сайтів LiveJasmin, в коментарі журналісту “Нью-Йорк таймс” оцінив річний дохід галузі вебкамінгу більш ніж 1 млрд дол.

За інформацією одного з найбільших ресурсів в індустрії MyFreeCams, на їхній сайт заходить близько 30 млн унікальних відвідувачів на місяць, він має 20 млн зареєстрованих користувачів і 200 тис моделей.

Аналітична платформа Similarweb дає можливість приблизно оцінити масштаби відвідування таких сайтів, але статистика рахує всі перегляди, включаючи випадкові і повторні відвідування сторінки.

Одним з лідерів ринку є портал Chaturbate, у січні 2019 року він зібрав 434,66 мільйони переглядів, а середній час перебування користувачів на сайті становив майже 11 хвилин.

Ще на одного з лідерів ринку – веб-портал LiveJasmin – за вересень 2018 року припадає 282,64 млн переглядів. Правда, середній час відвідування становив лише півтори хвилини, показник відмов – 62%.

Ще один популярний ресурс – Bongacams – за цей же час отримав 127,32 млн переглядів, але середній час відвідування становив уже 3,42 хв. Відмов від перебування на сайті порівняно менше – 47%.

Менш масштабним, але теж популярним ресурсом є портал Streamate, у якого 7,55 млн переглядів за вересень. Проте середній час перебування тут суттєво більший – 8,27 хв, показник відмов – 100%.

Щоб запустити такий агрегатор, потрібно багато сил та інвестицій. Більшість гравців індустрії обирають іншу роль: створюють студію-посередника між дівчатами і вебкам-порталами або працюють моделлю самостійно.

Щоб дізнатися, як організований процес з обох сторін, ЕП поговорила з нинішніми і колишніми працівниками цієї сфери.

Для заохочення моделей до роботи у вебкам-індустрії творці платформ часто маніпулюють, кажучи про простий спосіб реєстрації.

“Щоб почати роботу в вебкам-моделлю, вам необхідно всього три речі: комп’ютер або планшет, веб-камера і підключення до мережі”, – зазначається на сайті.

Насправді все не так просто. Адміністратори сайту “забувають” згадати про кримінальну відповідальність, що загрожує дівчині, яка реєструється на такому порталі.

Модель може зареєструватися на сайті самостійно і працювати на себе, а може почати співпрацювати зі студією, яка виконає реєстрацію за неї і підготує всі умови для роботи.

У разі самостійної реєстрації і реєстрації через посередників модель повинна надати свої паспортні дані. Більше того, деякі платформи вимагають верифікувати цю інформацію через фото з документами в руках. Ці дані зберігаються в системі сайту і недоступні для користувачів.

Клієнти не мають права ставити питання про особисте, про місце проживання або справжнє ім’я моделі, а деякі сервіси навіть штрафують учасників за спроби обмінятися особистими даними.

Дівчина або хлопець можуть вибрати категорію, у якій хочуть працювати: флірт, який не передбачає сексуальних дій, або еротика, де потрібно роздягатися.

І модель, і студія реєструються на одному і тому ж порталі. Для цього передбачені два різні акаунти: особистий та груповий.

Якщо дівчина або хлопець через оголошення в інтернеті починають працювати на посередників, то це знімає з них усі організаційні моменти, але студія, з якою вони співпрацюють, забирає додатковий відсоток від заробітку.

У такому випадку модель буде змушена ділити прибуток з двома посередниками: вебкам-порталом, на якому зареєстрована студія, і з самою студією, яка організовує знімання.

Для дівчат така форма співпраці найбільш ризикована. Виходячи із судової практики, студії, які були закриті на території України, часто залучали до роботи неповнолітніх і піддавали дівчат насиллю.

Ціна питання

Оплата здійснюється похвилинно: чим довше клієнт перебуває у чаті, тим більше заробляє модель. Завдання дівчини або хлопця зробити так, щоб співрозмовнику подобалася розмова і він не хотів піти в інший чат.

Чат може бути виключно приватним, в якому клієнт спілкується з моделлю тет-а-тет, або груповим, де модель спілкується одночасно з декількома користувачами. Особисте спілкування коштуватиме дорожче.

Зазвичай ціна за спілкування становить кілька доларів за хвилину. Сайт забирає 30-70% від заробітку моделі. Деякі платформи встановлюють знижки на процент, який беруть з моделі, щоб заохочувати їх заробляти більше. За активну роботу сайт забирає в моделі не 70% заробітку, а лише 50%.

Моделі також заробляють на чайових, які відвідувачі можуть залишати їм на свій розсуд, і на системах заохочень за активну роботу і залучення клієнтів. Подарунки для моделей розігрують самі портали, обираючи серед своїх співробітниць найбільш активних та прибуткових.

Відомий вебкам-сайт MyFreeCams оцінює дохід своїх топ-моделей більш ніж 50 тис дол на місяць, а середній показник становить 10 тис дол на місяць.

Скоріше за все, це завищені показники. Сайт у такий спосіб намагається залучити якомога більше моделей. Більш реальну суму називають користувачі дискусій на форумах — 5 тис дол на місяць.

Тимчасом сайт Bongamodels хвалиться найкращими працівниками місяця, які заробили 11 703, 12 781 і 13 646 дол.

Інша платформа, LiveGirl, платить 1 дол за хвилину й оцінює середній щомісячний дохід дівчини, яка працює по дві години на день, 10 тис дол.

Інший приклад: київська домашня онлайн-порностудія, яку кілька років тому закрили у Києві, оцінювала хвилину спілкування з моделями 10-25 дол.

Робочий графік веб-моделі, яка працює на певну студію-посередника, ділиться на періоди від 7 до 14 календарних днів, а кількість проведених годин на сайті дівчата регулюють самостійно.

Для додаткового захисту конфіденційності платежі моделям приходять від компаній з назвами, не пов’язаними з веб-моделінгом.

Принцип роботи студії – створення власного бізнесу на базі чинної платформи.

Акаунт студії реєструється за тим же принципом, що й аккаунт моделі. Необхідно обрати назву, ввести паспортні дані адміністратора групи і після цього можна підключати дівчат до каналу.

Щоб залишатися анонімними, організатори студій часто вдаються до хитрощів: реєструють студію на паспорт першої дівчини, яка буде там працювати. Таким чином усю відповідальність за діяльність студії бере на себе модель.

В останні роки в українському інформаційному полі з’являється все більше новин про викриття онлайн-порностудій. У 2018 році правоохоронці затримали моделей та організаторів домашніх студій у Києві, Харкові, Дніпрі, Миколаєві.

Затриманим зазвичай інкримінують порушення статті 301 Кримінального процесуального кодексу “Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів”.

“У режимі онлайн під час спілкування з клієнтом виготовили з метою збуту та розповсюдили через мережу інтернет відео із зображенням власного оголеного тіла та демонстрацією своїх статевих органів”, – зазначається в одному із судових рішень в Єдиному реєстрі.

Після ознайомлення з цим рішенням ЕП зв’язалася з адвокатом підсудної, яка фігурувала у цій справі. Як виявилося, за приватне онлайн-спілкування дівчину засудили на п’ять років.

За словами адвоката Олега Іщенка, з юридичної точки зору кваліфікувати такі дії як порнографію неправильно. Процес онлайн-спілкування в мережі не передбачає поширення цього відео, тому тут нема порушення згаданої статті, переконаний він.

“Під порнографією потрібно розуміти продукт, який можна використовувати неодноразово. Під час онлайн-трансляції одна людина спілкується з обмеженою кількістю людей. Фактично, це форма сексу. Кваліфікуючи це діяння як порнографію, ми намагаємося заборонити секс”, – вважає Іщенко.

Натомість у Національній поліції такі злочини кваліфікують як розповсюдження порнографії, а саме онлайн-спілкування не є злочином: “Онлайн-спілкування в мережі інтернет не є карним діянням в Україні. Законодавство України забороняє виготовлення, збут та розповсюдження предметів порнографічного характеру”.

Цей та інші такі випадки свідчать про відсутність розуміння, чим є вебкам-індустрія. Випадки з викриттям домашніх студій частішають, а на питання, як кваліфікувати такі злочини, однозначної відповіді нема.

З розвитком технологій секс-бізнес змінює форми, переходячи у віртуальний світ. Зупинити такі стихійні процеси неможливо, але можна перестати вдавати, що це незначний маргінальний ринок, на який довго не звертали уваги.

Вебкам-індустрія – це величезна тіньова сфера економіки, яка оперує гігантськими сумами. Розуміючи, як цей бізнес працює і чим він є, легше сформувати своє ставлення до нього і почати правильно його класифікувати, інформує “Економічна правда“.