Підвали замість операційних: як країни Східної Європи готують лікарні до бойових дій

У країнах східного флангу НАТО активно змінюють підходи до безпеки медичних закладів, готуючись до потенційної війни. Після початку повномасштабного вторгнення Росії до України уряди регіону остаточно втратили ілюзію, що їх захищає світ.

Читайте також: Росія розбудовує ядерні бази поблизу Європи: супутникові фото

Про це повідомляє Politico.

“Питання не в тому, чи Росія нападе – питання, коли саме це станеться”, – наголошує Рагнар Вайкнеметс, заступник гендиректора Департаменту охорони здоров’я Естонії, який відповідає за кризову підготовку до пандемій, катастроф і війни.

У країнах, які колись перебували під радянським контролем, добре пам’ятають, як швидко може змінитися ситуація. Заступник міністра охорони здоров’я Литви Даніель Наумовас нагадав, що його країна межує з Росією та Білоруссю, а Сувальський коридор, який з’єднує країни Балтії з рештою країн НАТО, залишається однією з потенційних цілей для агресії.

“Ми на передовій – там, де вода війни вже хлюпає в обличчя”, – сказав Наумовас.

У Польщі ці ризики також сприймають максимально серйозно. Катажина Кацперчик, заступниця держсекретаря Мінздоров’я, наголосила: “Небагато країн ЄС перебувають на передовій. Для нас питання медичної безпеки є особливо актуальним”.

Під час головування Польщі в Раді ЄС Варшава наполягала, що сектор охорони здоров’я має бути невід’ємною частиною будь-яких планів реагування на кризу – поряд з безпекою в енергетиці, економіці та обороні.

Лікарні більше не є безпечними

Російська агресія в Україні показала, що сучасні війни не оминають лікарні та цивільну інфраструктуру. У відповідь на це у країнах Східної Європи перебудовують систему охорони здоров’я, щоб забезпечити її стійкість до атак.

Вільнюська університетська лікарня Santaros Clinics, яка розташована менш ніж за годину їзди від кордону з Білоруссю, створює підземні сховища, автономні системи водо- та енергопостачання, майданчики для евакуації та вертольотів – усе, щоб функціонувати в разі повного блекауту.

В Естонії закуповують бронежилети для медиків, встановлюють генератори, поширюють супутникові телефони та розробляють план створення автономної інтернет-мережі.

“Після досвіду України ми розуміємо: якщо в лікарні зникає електрика – це вже питання життя або смерті”, – сказав Вайкнеметс.

Старі лікарні, побудовані ще за радянських часів, часто вразливі через відкриту структуру й розташування на одній ділянці. Нині в них готують підвали до можливого переобладнання в операційні зали.

“Ніхто не має працювати на верхньому поверсі, чекаючи, поки в лікарню влучить ракета”, – наголосив Вайкнеметс.

Естонія також інвестує в мобільні медичні пункти – тимчасові шпиталі, які можна розгорнути в разі масових втрат або руйнування інфраструктури.

За даними експертів, у середньому в європейських країнах на 100 тисяч населення припадає лише 11,5 ліжок інтенсивної терапії. В разі повномасштабного конфлікту цей показник має зрости щонайменше втричі.

“Більшість медичних установ зможуть працювати на підвищеному навантаженні не довше 48 годин”, – попереджає Бйорн Гулдвог із Норвезького управління охорони здоров’я. Запаси крові, кисню та медикаментів стануть критично важливими.

25 мільйонів на медичні запаси — досвід Естонії

Уряд Естонії вже інвестував 25 мільйонів євро у створення запасів на випадок масових жертв. Як повідомила міністерка охорони здоров’я Рійна Сіккут, йдеться про закупівлю ортопедичних наборів, джгутів, комплектів для травматологічної допомоги, тобто речей, які знадобляться вже в перші години після атаки. За словами Рагнара Вайкнеметса з Мінздоров’я Естонії, ці резерви мають забезпечити роботу медзакладів до моменту, коли надійде міжнародна допомога. Особливо важливо, щоб НАТО гарантувало безпеку ланцюгів постачання.

У Латвії тривають зусилля зі створення національного резерву медикаментів, хоча частину вже вдалося накопичити завдяки досвіду пандемії. “Я ніколи не думала, що скажу це, але завдяки Covid ми знайшли кошти”, – зазначила Агнес Валюлієне, держсекретарка Мінздоров’я. Згідно з новими правилами, кожна установа має підтримувати тримісячний запас ліків.

Та навіть за таких умов ризики зберігаються. Країни Балтії занадто близькі до лінії можливого фронту, щоб гарантувати стабільність постачань. Як пояснює Йос Йоостен, радник Європейської служби зовнішніх дій, саме тому інші країни ЄС мають допомогти: визначити критичні потреби, організувати спільне постачання та погодитися на передавання частини повноважень щодо розподілу ресурсів до європейського рівня.

За словами Сіккут, запаси Червоного Хреста, національні резерви та програма rescEU повинні бути готові забезпечити допомогу не лише військовим, а й цивільному населенню. “Ми маємо мати добрі кризові плани”, – наголосила вона.

Медичний персонал під загрозою нестачі

Ресурси – це лише один бік. Головний дефіцит – люди. Навіть у мирний час країни Балтії відчувають гостру нестачу медичного персоналу. В Естонії на душу населення працює майже вдвічі менше медиків, ніж у Німеччині.

Це означає, що під час війни пацієнти не зможуть розраховувати на ту саму допомогу, що й у мирні дні. ”Це головний принцип нашого планування: ми маємо бути готові до обмежень”, – підкреслив Вайкнеметс.

Інший виклик – готовність людей залишатися. Коли Росія вторглася до України, всіх фельдшерів у Литві зобов’язали підписати декларацію про готовність працювати в умовах війни. Та на практиці ситуація не така очевидна. “Особисто я, напевно, залишилася б, бо не маю родини”, – каже фельдшерка Норейкайте. Водночас, за даними литовського опитування, понад чверть медиків, ймовірно, залишили б країну, третина – не визначилися.

Схожі настрої і в Естонії. За оцінкою Вайкнеметса, близько половини населення наразі не знає, як вчинить у разі повномасштабної війни. “Є ті, хто без вагань залишиться. Є скептики, які вже планують переїзд до Іспанії”, – зізнається він.

Батьки особливо стурбовані безпекою своїх дітей. “Якщо я не впевнений у безпеці родини, я не можу працювати у шпиталі”, – пояснює чиновник.

Про це відверто говорить і латвійський пульмонолог Рудольфс Вільде. Деякі з його колег прямо зізнаються: у разі війни вони не залишатимуть дітей без нагляду і не підуть працювати в лікарні. Це – частина болісної, але реалістичної дилеми, до якої готуються країни на східному фланзі НАТО.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook