Жителі Суджі розповіли журналістам The New York Times про життя в українській окупації

Під час неочікуваного наступу України на територію Курської області РФ минулого літа було захоплено невелике містечко Суджа, де знаходиться транзитна станція газопроводу. Також українські військові утримували смугу сусідньої сільської місцевості, оточену селами.

Читайте також: Розвідка Великої Британії назвала кількість загиблих військових КНДР у Курській області

Як пише The New York Times, бої точилися навколо цивільних осіб, які перебували у пастці впродовж місяців, зокрема і під російськими бомбардуваннями. 

Крім того, місцеві пережили російську зиму, маючи обмежений доступ до опалення, ліків та інших необхідних речей. 

“Людей слід було евакуювати”, – зазначила у коментарі журналістам видання 47-річна Оксана Лободова, чия сестра втекла з села Черкаське Порічне, що на Курщині. 

Проте їхня мати залишилася в сусідньому Руському Порічному, востаннє вони з нею говорили в серпні. 

“Як люди мали вижити. Сім місяців взимку, без води, без їжі, без ліків, без зв’язку, без електрики – хворі пенсіонери!”, – сказала Лободова.

Водночас у Курській області багато людей мають родичів з України, тому сприймають війну, як каже Лободова, як “боротьбу сім’ї проти сім’ї”. 

“Вони б’ють своїх. Своїх сусідів. Половина наших родичів – українці”, – зауважила жінка.

За словами Оксани, її родичі живуть у Харкові. 

“Слава Богу, що ми жінки – нас не можуть мобілізувати і змусити воювати одна проти одної”, – додала вона.

Водночас 76-річна Любов Блащук розповіла для NYT, що вона родом із Західної України, а переїхала до Суджі в 1986 році. За її словами, у радянські часи “все було єдиним”.

Також вона повторила наративи російської пропаганди про те, що саме через розширення НАТО почалася війна. Крім того, вона назвала українців жертв пропаганди, які звинувачують у цьому російського диктатора Володимира Путіна. 

Читайте також: Росія накопичує сили у Курській області: чи є загроза наступу

“Гаразд. Нехай він винен. Але потрібно багато чого, щоб так перекрутити свідомість людей”, – наголосила цинічно жінка.

Своєю чергою люди в Суджі розповідали про шанобливе ставлення з боку українських військ у місті під час їхнього перебування, адже вони надавали медичну та іншу допомогу. 

“Вони нас не чіпали. Ні росіяни, ні українці – вони воювали між собою, але ніхто не чіпав цивільних”, – додала Блащук.

Інша жінка, яка залишилася в місті, Ольга Новосьолова, зазначила, що українські війська приїхала у Суджу з привітанням: 

“Доброго дня, слов’яни. Ми не шкодимо цивільним”.

За її словами, це було все, що вони сказали.

“Але все одно це було напружено – було багато патрулів. Тебе могли зупинити чотири-п’ять разів, навіть якщо ти просто намагався кудись піти з собакою”.

Однак повернення російської армії в регіон сталося неочікувано.

“Одного дня хтось постукав у мої двері, тож я вийшла назовні. Там стояли чоловіки – всі брудні, чорні, з червоними пов’язками на рукавах. Я просто стояла, потерла очі, повернулася і зачинила двері. Тоді я почула голос ззовні: “Вона не дуже рада нас бачити””, – розповідає Новосьолова.

Крім того, багато мирних жителів Курської області заявляють про своє бажання закінчити війну. 

“Всі чекали – чекали, що Трамп покладе цьому край, призведе до миру”, – підкреслила Блащук.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook