Екс-міністр економіки Абромавичус: “Порошенко не заслуговує на другий термін”

Литовець Айварас Абромавичус, який працював за запрошенням Петра Порошенка Міністром економіки, та через тиск подав у відставку, дав інтерв’ю DW, де пояснив, чому пішов у команду Зеленського, та чому чинний Президент не заслуговує на другий строк.

Читайте також: “Я була агресивно проти”: Зеленський з дружиною дали ексклюзивне інтерв’ю (відео)

Deutsche Welle: Пане Абромавичус, нині добігає кінця перший президентський термін Петра Порошенка. Свого часу Ви прийшли у владу на запрошення президента, потім розчарувались і пішли. Якими Ви бачите підсумки п’яти років Порошенка на чолі держави?

Айварас Абромавичус: Президент Порошенко зробив деякі хороші речі. Більшість цих позитивних речей відбулася на початку його президентської каденції – всупереч тому, що макроекономічна ситуація залишалася вельми хиткою. Однак відколи було забезпечено макроекономічну стабільність, президент і його команда розслабилися. І перестали підтримувати належним чином людей, яких вони залучили, щоби здійснювати реформи. У тому числі іноземців, яким було надано українське громадянство. Вони почали йти на компроміси, керуючись власними інтересами. Почали подекуди блокувати хороші ініціативи, створювати перепони. Нині я з тривогою думаю про перспективу того, що президент йде на другий термін.

Він, на Вашу думку, не заслуговує на другий термін?

Відповідь коротка: ні. Його було обрано президентом після того, як на Майдані у Києві загинули більше ста українців. Люди сподівалися, що країною управлятимуть інакше, ніж до того. Він породив цю надію, і він же її вбив. Люди хотіли справедливості. Вони сказали банді, яка наживалася на державних ресурсах: “Годі!”. Але сьогодні вже майже ніхто не вірить у те, що за цієї влади правила гри в українській політиці зміняться. Порошенко не забезпечив справедливість, якої українці домагалися на Майдані. Тому він не заслуговує на переобрання.

Незадовго до президентських виборів в Україні спалахнув скандал навколо імовірних схем незаконного збагачення наближених до Петра Порошенка осіб, зокрема першого заступника РНБО Олега Гладковського, з використанням підприємств оборонної галузі. Ви деякий час бачили цю владу зсередини, будучи міністром економіки. Для Вас цей скандал став несподіванкою?

Ні. Будучи міністром економіки, я, зокрема, відповідав і за оборонне замовлення. Міністр економіки отримує від міністра оборони перелік потреб армії, він має прорахувати всі витрати і звернутися за згодою на ці асигнування до Кабміну і Верховної Ради, вести необхідні переговори з усіма учасниками процесу. У мене регулярно були дискусії з паном Гладковським щодо цих повноважень. За цей напрямок у мене відповідав заступник – чесний і дуже високо кваліфікований випускник американської Kellog School of Management. Гладковський був постійно незадоволений цією людиною і тричі наполегливо пропонував мені замість нього людей із сумнівною репутацією. Після третього разу я подав у відставку. Адміністрація президента тиснула на мене, домагаючись призначення моїми заступниками двох близьких до Порошенка людей – одного на роботу з оборонним сектором, другого – на енергетику. Всі ці люди не мали нічого спільного з процесом реформ, заради якого мене призначили на посаду. Виходячи з власного досвіду роботи у цій владі, я переконаний, що оприлюднені журналістами свідчення корупції в оборонній галузі – це лише вершина айсбергу.

Ви допомагаєте нині Володимиру Зеленському – новачку в українській політиці. Невже Ви не бачите іншої альтернативи Петру Порошенку, в якому Ви розчарувалися. Ви не вірите, що ситуацію може змінити, скажімо, Юлія Тимошенко?

Я не вірю в те, що старі політики здатні на прорив. А я бажаю цій країні саме прориву, якого досі немає. Це призвело до того, що, як хтось влучно сказав, виборці показують політичним елітам середній палець. І цей середній палець – Володимир Зеленський. Я би назвав його популярність “червоною карткою” старому поколінню українських політиків. У нього дуже високі шанси стати наступним президентом України. Донедавна я не знав геть нічого про Зеленського. За останні місяці я зустрічався з ним чотири чи п’ять разів. У мене досі є до нього чимало запитань. Так саме як у суспільства загалом, але й у західних партнерів і бізнес-середовища. Два головних завдання для Зеленського: показати сильну команду і довести, що він не залежить від Коломойського (українського мільярдера Ігоря Коломойського, – Ред.). Однак у тому, що він хоче змінити цю країну, я не сумніваюся.

Яка Ваша роль у його виборчій кампанії? Вас називають то одним з його радників, то просто “учасником Зе команди”…

Моя теперішня роль зводиться до того, що я допоміг Зеленському організувати низку зустрічей із західними дипломатами і представниками міжнародних фінансових організацій, а також з бізнес-середовищем. Це робиться для того, аби важливі гравці більше дізналися про провідного кандидата в президенти й почули з перших вуст гарантії щодо продовження процесу реформ. Я впевнений, що він має великі шанси стати наступним президентом України і я лише хочу, щоб він був краще підготований до цього великого завдання. Ці зустрічі допомагають йому більше дізнатися про очікування і перестороги різних гравців. Ми хочемо, щоби Україна продовжувала йти європейським шляхом, щоби на чолі країни був проєвропейський лідер. Але також, щоб ця людина гарантувала макроекономічну стабільність і для якої найвищим пріоритетом буде боротьба з корупцією.

Ви отримуєте якісь гонорари за цю допомогу?

За мій мінімальний внесок я не отримую жодних грошей. Я працюю паралельно з іншими колегами – Данилюком (колишній міністр фінансів Олександр Данилюк, – Ред.), Лещенком (народним депутатом Сергієм Лещенком, – Ред.) і Рябошапкою (колишній член НАЗК Руслан Рябошапка, – Ред.).

До речі, як Ви потрапили до цієї команди? Зеленський сам до Вас звернувся?

Місяці півтора тому мені зателефонував мій друг Сергій Лещенко і запропонував долучитися. Сергія я знаю давно, у тому числі як журналіста-антикорупціонера.

Коли Ви вирішили допомагати Зеленському, Вас не зупиняло те, що багато хто вважає його маріонеткою олігарха Ігоря Коломойського?

Якщо 21 квітня Зеленський стане президентом, то восени на нього чекають парламентські вибори. Він відверто говорить на зустрічах, що його мета – отримати зі своєю партією понад 50 відсотків голосів у Верховній Раді. Оскільки багато українців хочуть нових обличь у політиці, мені здається, що це можливо. Якщо він з першого ж дня на посаді стане робити всілякі послуги Коломойському, то його рейтинг випарується. Він не матиме підтримки в парламенті, і його президентство буде приречене на провал. Я думаю, що він розуміє це і сподіваюся, що це зупинить його від великих помилок. Повторюся: наразі є два головних очікування від Зеленського. По-перше, щоб він представив свою команду. Адже, як слушно каже народна мудрість – скажи мені, хто твій друг і я скажу, хто ти. По-друге, він має дистанціюватися від Ігоря Коломойського, найбільш демонізованого олігарха України.

Поки що не схоже, щоб він дистанціювався. Таке враження, що він не вилазить з ефіру каналу “1+1” Коломойського…

Абсолютно очевидно, що українські олігархи розкладають яйця у різні кошики, диверсифікуючи ризики. Часто вказують на те, що Коломойський підтримує Зеленського, надаючи йому ефір на його телеканалі. Однак не менше чуток і про те, що Коломойський підтримує Юлію Тимошенко. Так само очевидно, що Рінат Ахметов і близький до російського президента Віктор Медведчук підтримують Порошенка. Виходить, ми маємо обирати між різними кандидатами, які, імовірно, тією чи іншою мірою мають підтримку деяких демонізованих олігархів? У мене немає однозначної відповіді на запитання, чим Коломойський гірший за Ахметова і Медведчука. Не знаю, як вимірювати рівень токсичності кожного окремого олігарха. До речі, Порошенко сам є одним з олігархів.

Цілком імовірно, що зрештою українцям доведеться обирати між “стабільністю” у вигляді збереження при владі чинного президента і “чорною скринькою” з незрозумілим вмістом, яка криється за образом коміка. Вибір непростий…

Політтехнологи, які працюють на опонентів Зеленського, раніше так само закидали брудом Святослава Вакарчука. Мовляв, немає досвіду, незрозуміло чого хоче.  Їхній посил одразу був: співаки мають співати, а коміки – виступати на сцені, а не лізти в політику. Тобто політики старої гвардії кажуть: “займайтеся своєю справою, а ми будемо продовжувати красти”, як свого часу влучно окреслив цю логіку Вакарчук. Він не погодився з цим. І я не погоджуюся. Люди, які приходять у владу, які не були частиною цієї системи, цілком можуть бути ефективними. Взяти, наприклад, мого колишнього заступника у міністерстві Макса Нефьодова, який здійснив революційні зміни у сфері державних закупівель. Він, так само як і я, до приходу на державну службу більше розумівся на фондових ринках, ніж на державному управлінні. Але талановиті люди можуть бути талановитими в різних сферах.

Читайте головні новини України та світу на наших сторінках у Facebook, Telegram та Instagram