Хто такі “привиди Києва” – інтерв’ю з легендарним льотчиком “Джусом”

Відомий український військовий пілот “Джус” (Андрій Пільщиков) трагічно загинув 25 серпня внаслідок зіткнення двох літаків у Житомирській області. Разом з ним загинули ще двоє льотчиків. “Джус” був одним з тих, кого називали “привидами Києва”. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії він боронив Україну в небі.

Читайте також: На Житомирщині зіштовхнулись два навчальних літаки, загинули троє пілотів

Його позивиний “Джус”, він льотчик винищувача МІГ-29 і боронить наше небо. “Джус”, бо не вживаю алкоголь взагалі   і наші американські колеги під час навчань у 18-му році це помітили”, – відповідає на запитання про свій позивний льотчик, пише ТСН.

У жовтні 2018 року в Україні відбулися найбільші авіаційні навчання в історії України “Чисте небо-2018”. Учасники – 9 країн, зокрема бойова авіація США, вперше за 20 років у нас сіли винищувачі F-15.

“Американці для нас імітували росіян і тоді в нас виходимо, потім в процесі так званого “неймінгу” – це така церемонія США під час, якої дають позивні льотним колективам у США. Прийшли до спільного варіанту “Джус”, який виявився актуальним, бо щоразу в барі чи на вечірках я казав: “Джус”, ніяке не пиво чи горілка”, – розповідає льотчик.

“Джус” – єдиний на сьогоднішній день пілот повітряних сил України, який офіційно має позивний. І розкриває секрет “привида Києва”.

“Це ми – це наш підрозділ, наша бригада, яка з перших годин війни обороняла Київ, область, Північ України – і боронимо зараз”, – каже “Джус”.

“Від першого дня війни вони (колеги із США – ред) питали: “як справи?”. В такому інтенсивні вдавалося лише кидати – ми, живі, все ок. Одне з типових питань від американців було: “Невже вони (росіяни – ред) настільки тупі? І це нам на руку, це нас рятує, бо іноді маючи зброю… їх тактично “тупі” дії призводять до того, що їх задачі не виконуються і вони несуть втрати”, – каже пілот.

“Коли американці вперше почули про легенду “привида Києва” – їх це настільки зачепило, що вони вигадали емблему привидів і цей шеврон почали продавати в США, збираючи кошти для нас… Це було грандіозною моральною підтримкою і наші льотчики прониклися і ця емблема стала практично офіційного для нашого підрозділу і на наших літаках ця емблема нанесена”, – розповідає він.

Розповідає він і про свою трансформацію після 24 лютого. “Не сказав би, що зовсім інший, але певні блоки психологічні знімаються. Виконуючи навчальні польоти, в тебе купа обмежень – документальних, навчальних, привал всіляких , тут в тебе немає обмежень, бо за такої війні ти просто можеш не добігти до свого літака”, – переконує він.

“Від першого дня, збивали і літаки, і ракети, статистику не можу озвучувати, але є нанесені позначки на наших літаках”, – каже “Джус”.

“Катапультуватися не доводилося – це крайня межа, Слава Богу, такого не було. Але мої колеги катапультувалися і успішно, і зараз вже знову в строю… А щодо відмови – посадка з одним двигуном для нас не проблема”, – розповідає пілот про труднощі, які бували.

Українці в небі воюють на старих радянськмх МіГ-29 восьмидесятих років, винищувачах Су-27, штурмовиках Су-25 та бомбардувальниках Су-24.

“Сучасна повітряна війна – це війна цифр: дальностей, висот, кофіцієнтів, і який би ти не був герой, який би ти не був патріот – ти не можеш із залізяки витиснути більше, ніж в ній закладено…тільки хитрощами”, – переконує “Джус”.

Ворог використовує у війні значно сучасніші за наші винищувачі Су-30 та Су-35 двохтисячних років випуску з солідним озброєнням. Су-30 може запускати  ракети на 110 кілометрів, Су-35 – на 200.

“Наші радари, які були вигадані ще 40 років тому не дають можливості конкурувати з російськими, російські не кращі в світі, але вони набагато кращі наших. У нас на озброєнні лише напівактивні головки самонаведення для ракет повітря-повітря, що це значить на пальцях – після пуску ракети на великій відстані, я маю її супроводжувати, підсвічувати своїм радаром бортовим, аж до моменту влучання її в ціль, а у нашого ворога ракети з активною головкою самонаведення – це значить, що він її пускає, вона летить автономно, а він в цей час може оборонятися, йти на базу. Ти летиш, супроводжуючи свою ракету по ньому, на зустріч ракети, яка летить в тебе… Це і дає відчуття, що ти камікадзе”, – розповідає пілот.

Відповідає він і на запитання, чому ж Росія не змогла завоювати перевагу в повітрі, якщо у них кращі літаки і значно більше? “Вони себе дуже сильно переоцінили і недооцінили наші спроможності. Ми боронимо нашу країну, міста, сім’ї. Самі придумували тактичні прийоми, штуки, щоб обманути більш технологічного противника – це і спрацювало. Наші командири ставлять глобальну задачу, а як її виконувати, якими маршрутами, прийомами… Це ми вирішуємо. В той час, як у росіяни тупо виконують накази, навіть коли вони абсолютно смертельні для них”, – переконує пілот.

“Джус” каже, що нам би потрібні більш сучасні літаки. “Пріоритет – на F-16, це найпопулярніша платформа 4-го покоління. Він є найбільш оптимальний, бо нам треба не тільки якість, але й кількість”, – каже він.

F-16 – один із найвдаліших винищувачів четвертого покоління. Здатен придушувати протиповітряну  оборону противника. На озброєнні в 25 країнах. Випустили понад чотири з половиною тисячі таких літаків.

“F16 набагато більший, є певним конструктором, на який можна підкидувати різне обладнання, зброю – тобто купуючи стару платформу на нього можна повний фарш докупити і мати сучасний літак”, – пояснює боєць.

Палата представників Конгресу США схвалила фінансування підготовки українських пілотів на американських винищувачах, виділивши на це 100 млн доларів.

“Ми прийшли з американцями до того, що 3-6 місяців треба на перепідготовку льотчиків”, – пояснює він.

Ну, і додає, що з отриманням таких бойових літаків війна зміниться кардинально. “Ми значно знизимо наші втрати, ми захистимо міста від постійного ракетного терору , і набудемо спроможності для ефективного контрнаступу, зможемо боротися з їх ППО і зможемо наносити високоточні удари сучасною високоточною зброєю”, – каже “Джус”.