Лікарям доводиться збирати понівечені кістки: як у Дніпрі рятують цивільних і військових з Донеччини

Через постійні обстріли поранених не завжди вдається доправити до шпиталю одразу, і це ускладнює лікування.

Про це 15 липня йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

З перебитими ногами сімдесятирічного Володимира Кузьменка заледве доправили до Дніпра. Будівельник з фахом – він страждає через понівечені міста, які все життя зводив на Донеччині.

Три тижні пенсіонер разом із сусідами ховався від обстрілів у підвалі п’ятиповерхівки в Новолуганському. Без електрики, газу та водопостачання – сорок жителів. Пан Володимир наважився зайти до квартири лише на мить.

“Тільки зайшов за курткою, виходити – а тут міна прилетіла до спальні. І мене ударною хвилею викинуло. Нога збоку. Сусіди вискочили, на ковдрі занесли до підвалу. Я ще дві доби лежав у підвалі”, – розповідає поранений Володимир Кузьменко.

Лише за два дні у бусі на матраці його таки змогли вивезти з-під обстрілів. Нині медики роблять усе, аби пенсіонер зміг стати на ноги.

Дивом вижив під Бахмутом три дні тому – військовий з позивним Литва із тяжкими пораненнями згадує, як стояли під ворожим вогнем.

“Ми тримали позицію, щоб орки не захопили дорогу. Щоб не взяли наших хлопців у кільце. Потужний мінометний обстріл та гради. Одна з мін потрапила до окопу. Нас було двоє в окопі. Я один залишився. Орки не пройшли”, – згадує військовий.

На війну пішов добровольцем – у війську разом із сином та зятем. Та навіть після тяжкого поранення хоче на передову. У волонтерів попросив єдине – нову форму замість знищеної.

“У мене велике прохання до лікарів: зберіть швидше. Я піду до своїх хлопців. Я знову з ними стану”, – додає чоловік.

Медики роблять усе, аби зростити потрощені кістки.

Сергій із пораненнями руки й ноги підтримує побратимів жартами. Він вижив у бою з окупантами, коли повертався з позицій на Донеччині. Залізничник, в лютому сам пішов до війська.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook