“Зрозумів, де я і гладив землю”: звільнений із російського полону чоловік, поплатився за свободу пальцями ніг

Микиту чекав 5-річний син Артем, який став героєм сюжету ТСН, коли на розвалинах села Андріївка заспокоював і маму і бабуся, які хвилювалисьза своїх чоловіків, що опинились у росіян.

5-річний хлопчик 35 днів під постійними бомбардуваннями прожив в підвалі Андріївки. 3 березня саме з того льоху забрали чоловік їхньої родини російські солдати. Через допити росіян пройшли всі чоловіки Андріївки віком до 50 років. Після цього когось стратили,  а хтось вважався зниклим безвісти. Що трапилось з Микитою та Олександром Володимировичем ніхто не знав. У жінок закінчувалась віра дочекатися свої чоловіків і лише Артем кожного дня чекав, що тато і дідусь повернуться.

Після звільнення Андріївки мама Надія вивезла Артема закордон, зараз вони у Бельгії.  Замість зруйнованого дому у нього свої кімната, купа іграшок і навіть батут, але Артема у Бельгії цікавило лише – чи знайде їх тато. « Він питав, як нас знайде тато , я йому кажу, що тато знає мій телефон, він подзвонить», – розповідає мама.

На 4 день перебування закордоном на Надій телефон подзвонив невідомий номер і там був голос  Микити. Він сказав дружині, що щойно повернувся з полону. «Вона говорить «Альо», вона в сльози радості, вона реве, я реву. Я з малим ще тиждень не міг розмовляти, я в сльози і все», – розповідає чоловік.

Микита тепер може розказати, що трапилося після  3 березня. Росіяни побачили в паспорті військовий квиток і почали знущатися. Розвідним ключем намагалися виламувати пальці на руках, щоб він розказав, де українські позиції. Однак зрозуміли, що Микита нічого не знає. ” Змусили взуття зняти. У мене калоші були, вони туди ще води налили», – розповідає чоловік.

3 дні Микита разом з батьком пролежали на морозі, він медик і розумів, що пальці на ногах вже відморожені. «Я ніг вже не відчуваю десь до колена, не відчуваю ніг, не контролюю абсолютно», – пригадує Микита.

Їх через Прип’ять вивезли до Білорусії, а тоді до Курського СІЗО. Весь цей час Микита був поруч з батьком. На хворих ногах треба було стояти, впродовж дня забороняється лягати на нари. Ввечері українських полонених заставляли співати російській гімн. Ніякої медичної допомоги понад місяць, тож пальці на ногах були чорні і почали розкладатися. «Вже ноги почали пахнути не добре, вже почалася самоампутація, при перев’язці палець взяв і просто відпав, самоапутація, бо ж ніхто нічого не робив», – переконаний Микита.

Лише 10 квітня з СІЗО Микиту  перевезли у Курський військовий шпиталь. Там ампутували усі пальці на ногах. Через те, що з ранами треба возитися і витрачати ліки на українців – поруч з Микитою було ще не менше 7 українців з тяжкому стані  – їх вирішили обміняти. З Курська вивезли до Сімферополя, звідти в Запоріжжя. Росіяни на ношах проста поставили його на дорогу. Микита нічого не розумів поки до нього не підійшли українській військові. «Ось ці красиві блакитні очі, які мене піднімали і ось ця фраза: “З поверненням, друже”, мене просто на друзки, я зрозумів, де я опинився. Я лежу, землю гладжу і погода така хороша і тепло, землю, траву гладжу, вона рідна, усі будинки», – розповідає чоловік.

Після обміну Микиту доправили до запорізької лікарні , але він дуже хотів потрапити у столичний стаціонар, де він дуже довго працював лаборантом. Тепер і стіни і колеги – усі працюють, щоб Микита швидше став на ноги.

Микита поки може робити кілька кроків з палати до коридору і назад. Але за два тижні рани мають загоїтися.  Він звикне ходили без пальців і тримати рівновагу, вже тоді він готовий вирушити до Артема. Той поки на відеозв’язку показує татові на скільки міцними будуть обійми.

Микита абсолютно спокійно і навіть з посмішкою каже, що свій шлях до дому оплатив ампутацією пальців ніг. І додає, що невелика плата за повернення до дому. Його батько залишається в Курському СІЗО, бо в нього не було травм. Микита  знає, лише поруч з ним була сотня українських полонених. Ті прізвища, які він запам’ятав, вже знайшов у «Фейсбуці».  «Знайшов їхніх дружин, сказав, що ваші чоловіки живі, просто чекайте. Не треба здаватися треба вірити до останнього», – наполягає Микита.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook

Підписуйтесь також на наш телеграм-канал УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!