Білорусь та Росія побили горщики: Лукашенко оштрафує Путіна на 26 млрд

Президент Білорусі Олександр Лукашенко порівняв з санкціями дії “російських партнерів” щодо закриття ринку для білоруських постачальників (в основному продуктів). Про це він заявив 11 квітня на нараді з економічним блоком уряду, повідомляє “Деловая столица“.

Читайте також: “Щоб не довелося лізти на дах, Порошенко зробить все”, – Лукашенко про вибори в Україні

“Останнім часом я щодня чую і читаю інформацію, що наш основний торговий партнер (вони люблять називати себе партнерами) все більше і більше вводить санкцій проти Білорусі”, – сказав беззмінний глава Білорусі. “Самі знаходяться під санкціями і засуджують це, і я тут їх абсолютно підтримую. Але в той же час подібною зброєю воюють проти найближчих своїх союзників. То одне підприємство закрили, то інше. Потім чи то морква, то чи салат, то чи вже огірки не сподобалися. Чи то у них підозра є, що ми щось поставляємо чи не звідти. І кожен день відбувається закриття наших підприємств. Нам закривають ринок”, – заявляє Лукашенко.

Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков про заяви Лукашенка висловився в тому тоні, яким зазвичай говорять про поведінку ображеного підлітка. Мовляв, жодних санкцій Росія не вводить. Є питання, по яким немає остаточного розуміння, але Москва прихильна до союзної держави. Існує величезний обсяг прямої і непрямої допомоги, яку надає Росія “білоруським братам”. Також Пєсков додав, що в силу “дружніх відносин” в Росії з розумінням ставляться до “скажімо так, емоційних реплік” президента Білорусі.

За кінець березня і початок квітня в білорусько-російських відносинах відбулося стільки неприємних інцидентів, скільки не траплялося в минулому і за кілька років. Спершу – різке заочне з’ясування відносин між білоруським МЗС і послом РФ Михайлом Бабичем. Далі було традиційне вже з’ясування відносин в аграрно-харчової сфері. Набула чинності заборона на експорт великої рогатої худоби з Білорусі в Росію. А це дуже сильний удар по економіці країни: за даними Белстата, в минулому році Білорусь експортувала в Росію яловичину більш ніж на $ 2,45 млрд.

Також Россільгоспнагляд різко обмежив поставки в Росію білоруської молочки, але головне – був повністю заборонений транзит в РФ через Білорусь овочів і фруктів. Також з 1 квітня Білорусь на вимогу Россільгоспнагляду припинила сертифікацію плодово-овочевої продукції, що прямує транзитом з третіх країн до Росії. А ось з 11 квітня введено заборону на поставки продукції трьох великих білоруських м’ясних і молочних підприємств. Анонсовано заборона на поставки білоруських печериць, пекінської капусти та полуниці.

2 квітня, коли в Білорусі офіційно відзначався День єднання народів Білорусі та Росії, російський уряд схвалив черговий кредит, про який майже рік просив Мінськ. Але навіть це виглядало як знущання: Лукашенко просив $ 1 млрд на розвиток економіки, а отримав $ 600 млн – рівно стільки, щоб розрахуватися за відсотками попередніх російських позик.

5 квітня Білорусь повідомила про намір різко – відразу на 23% – підвищити тариф на прокачування російської нафти по своїй території. Це при тому, що офіційний Мінськ з 1 лютого вже підвищив для росіян на 7,6% тарифи на послуги з транспортування нафти по магістральних трубопроводах.

Що цікаво – нове підвищення ніяк не можна обґрунтувати економічно. Є домовленість: Білорусь затверджує тарифи шляхом підвищення діючих ставок на середньорічний індекс споживчих цін в РФ, збільшений не більше ніж на три процентних пункти. Це, власне, все й побачили в лютневому підвищенні ціни.

Досить імовірно, що обурення російської сторони новим тарифом, а потім і “ремонтом трубопроводів” викличе лише пропозиція білорусів “походити по базару і пошукати дешевше” – альтернативи білоруським ВАТ “Гомельтранснафта Дружба” і ВАТ “Полоцктранснефть Дружба” у російських нафтотрейдерів все одно немає.

Рішення Лукашенка перекрити нафтопровід сильно вдарить по нафтовій галузі Росії. Територією Білорусі сьогодні здійснюється транспортування приблизно 25-30% експортних обсягів російської нафти. За останні три роки прокачування становила 70-75 млн т, в тому числі 50-55 млн т склав транзит (з транзитного обсягу 38-40 млн т було прокачано в напрямку Польщі і Німеччини). 50-55 млн т нафти – це $ 26-28 млрд надходжень від її експорту.

Звичайно, втративши білоруський транзит, РФ не втратить всіх цих грошей – везти нафту можна, наприклад, через Північне море. Але це набагато дорожче, а головне, вибудовування нових логістичних ланцюжків – це довго і дорого.

Тут очевидно, що білоруська сторона так намагається натиснути на Росію, щоб якось закрити досі неврегульоване питання компенсації Мінську наслідків російського податкового маневру. За оцінкою Мінська, податковий маневр в нафтовій галузі РФ обіцяє додаткові витрати за 2019-2024 рр. в розмірі $ 10-11 млрд, у тому числі $ 300-400 млн в 2019-му. Крім того, вже закінчується дія протоколу про ціни на газ для Білорусі. Мінськ вже відправляв Москву свої пропозиції по методикам розрахунків цін на газ, але відповіді не отримав. А значить, газ по “союзної” ціною в $ 129 за тис. Кубів може скоро закінчитися.

Лукашенко своїми різкими заявами ( “поставимо на ремонт нафтопроводи”) свідомо йде на загострення відносин з Росією – і сильно ризикує. Російська влада давно точили зуб на квоту в 24 млн т нафти в рік, які взяли на себе зобов’язання постачати в Республіку Білорусь. 6-7 млн ​​з них йде на внутрішній ринок, а 17-18 млн білоруська сторона переробляє і продає за валюту – залишаючи собі і маржу, і митні збори (30%). Але тепер, коли вже бацька загрожує російському транзиту, можна повернутися до цієї теми. А якщо Лукашенко позбавити цієї годівниці, то кінець і сімейного бізнесу, і, можливо, економіці країни.

Одночасно президент Білорусі дає відмінний аргумент для росіян по “Північному потоку-2”: подивіться, які підступні у нас транзитні країни. Ну і, нарешті, це загострення дозволить вжити системних заходів по боротьбі з контрабандою та санкцій продукцією, перші елементи якої вже були введені в дію і викликали таку різку реакцію.

Якщо Кремль вустами Пєскова відповів на гнівні крики з Мінська дуже спокійно, то він контролює російські телеграм-канали (наймодніший зараз спосіб вкидання різних інсайдів) вилили на білоруського президента цілий цебер страшилок і образ. Це саме по собі не цікаво, але звертає на себе увагу постійне згадка в зв’язку з цим Україна.

За версією російських пропагандистів, Москва, посилюючи умови для ввезення продуктів з Білорусії, тим самим захищає себе від української контрабанди.

Тема активної “недружньою” торгівлі Білорусі з Україною взагалі дуже популярна в ЗМІ РФ починаючи з 2014 р. Досить згадати, скільки істерик було з приводу “білоруської солярки, виробленої з російської безмитної нафти, яку заливають в горловини танків українських карателів”. Так що сьогоднішнє зміщення акцентів з Білорусі на Україну – цілком закономірно. Тим більше що справді багата тема української контрабанди в Росію через Білорусь ще чекає своїх дослідників.

Москва і Мінськ зараз нагадують подружжя, які після 20 років шлюбу твердо вирішили розлучитися, але ніяк не можуть вирішити, хто перший подасть на розлучення. І цифра “20” тут не випадкова: в грудні цього року рівно стільки років виповниться Союзної держави Росії і Білорусі. Але до ювілею це утворення ризикує не дожити.

Публічно про це ніхто з представників білоруської влади не говорить, але тепер офіційний курс такий: подалі від Росії, суверенітет – головна цінність, дружити треба з Заходом, Україною та Китаєм. Тільки така багатовекторність може врятувати Білорусь від поглинання багаторазово більш сильним сусідом. Хоча це все негласно, але тренд часом проривається назовні. Наприклад, через заборону проведення в Мінську ходи “Безсмертний полк” або вигнання з публічного простору георгіївських стрічок.