Не зникають, а розвиваються: як живеться людям у “нових” харківських громадах (фото)

Кажуть, що реформа децентралізації  влади є найуспішнішою в Україні. Українським громадам на місця передали не тільки фінанси та повноваження, а ще й обов’язки.  Далі ви дізнаєтеся, як на Харківщині живуть та працюють громади у новому статусі ОТГ.

Читайте також: Друге життя українського сміття: як на Харківщині створюють з тетрапаку папір і книги (фото)

Нововодолазька ОТГ: школи й садочки без батьківських внесків, “безкоштовне сміття”, свій ЦНАП, Інклюзивно-ресурсний центр, КНП “ЦПМСД”

Заради справедливості зазначимо, що усі проекти та ідеї про які далі піде мова, реалізовані за кошти платників податків, які наповнюють місцевий гаманець громади. Такому бюджету громади, напевно, заздрить не один голова голова ОТГ в Україні. Адже тільки без держаних субвенцій він становить майже 100 мільйонів гривень в рік, а з трансфертами з головного бюджету країни близько 150 мільйонів. Це дуже хороший старт для будь-якого задуму. Та грошима треба вміти правильно розпоряджатися. Як саме – розкажемо далі.

Нововодолазька громада була створена у 2017 році. Тут проживає 16 531 місцевий житель. Від Харкова до Нововодолазької громади близько годину треба їхати, це якщо рухатись автомобілем. Громадою керує молодий та амбітний селищний голова Олександр Єсін, який не боїться викликів, впроваджує  нові і такі несхожі кейси управління громадою.

За словами селищного керівника, для місцевих жителів за майже два роки повноцінного господарювання вони зробили  та продовжують робити багато. А саме, створили тут потужну  комунальну установу, що  самостійно дає собі раду, щодня вирішуючи буденні питання громади.

Не злякалися й відкрили у себе комунальне й неприбуткове підприємство “Центр первинної медико-санітарної допомоги”  (ЦПМСД). Створивши для медиків сучасні й хороші умови роботи: придбали автомобілі, відремонтували приміщення ФАПів.

Для особливих діток тут також відкрили Інклюзивно-ресурсний центр. Сучасне приміщення, де є пандуси, створені необхідні умови для розвитку, на кожних дверях табличка зі шрифтом Брайля, усі кабінети оснащені сучасним обладнанням. За словами директорки центру Катерини Івасенко, наразі на обліку в Центрі перебуває 65 дітей.

Справжньою гордістю громади  є сучасна  бібліотека, де кожному жителю можна не тільки книжку взяти й почитати, але й лишити свою дитину, щоб вирішити справи. Адже в установі діє послуга “бібліоняня”, наприклад, вам потрібно в банк, магазин чи до перукаря, а малечу ні з ким залишити – ідіть в бібліотеку. І все це безкоштовно.

Очільник громади розповідає, що  в них вже викорінили, батьківську “допомогу”  та інші внески від батьків у школах, садочка, та інших бюджетних установах.

Безкоштовно діє в громаді “соціальне таксі”, яке перевозить людей з інвалідністю.

Жителі Нової Водолаги  не їдуть далеко, щоб отримати закордонний паспорт, водійські посвідчення, бо тут громаді є свій ЦНАП, де надають багато різних послуг, в тому числі, видають id-паспорти.

Та не все гладко у новій ОТГ  із сміттям, точніше, його сортуванням.  Жителі приватного сектора не платять за вивіз сміття. Місцева влада називає це своєрідним подарунком за сплату інших податків у бюджет громади. Селищний голова зізнається, що сміттєва тема є актуальною для їх громади. Тут поки не впроваджують новації із сортування  сміття. На території громади є своє сміттєзвалище, його потужності вистачить ще на близько 50 років.  Кажуть, що працюють, аби запровадити справді дієвий спосіб, але бідкаються, що люди не готові до сортування сміття.

Футбольне поле  будують навіть у селах, де проживає 200 жителів.  

У Нововодолазькій ОТГ є своє стратегія розвитку навіть для маленьких сіл, що знаходяться на межі виживання.

Після об’єднання громади тут почали вдихати життя у маленькі села, зокрема, відновили школу, що закрили 5 років тому. Мова йде про село  Знам’янка, що входить до складу Нововодолазької ОТГ. А ще – ремонтувати ФАПи, садочки, будують сільські стадіони.

За словами заступника голови Нововодолазької селищної ради Лілії Іващенко, на порядку денному стояло завдання, щоб поблизу кожної школи з’явилося сучасне футбольне поле навіть  в такому населеному пункті, де проживає близько 200 жителів.

Чиновниця, що опікується гуманітарним напрямом, розповідає, що вони зовсім не бояться, що футбольне поле почне заросте бур’янами. Навпаки вірять, що люди, які раніше жили в селі, де не було спортивної інфраструктури, почнуть активно займатися спортом, а не заглядати в чарчину.

Як доказ, розповідає про батька і сина, які разом почали грати у футбол після того, як у селі збудували футбольне поле. Тато забув про дитину, а тепер разом ходять на матчі. Тож створення таких майданчиків – це корисна інвестиція в  місцеві родини, для своїх людей. Яка вже приносить свої результати: селяни об’єднуються, створюють команди, грають у футбол, обходячи стороною “наливайки”.  І це – чудово, бо села НЕ зникають, а розвиваються.

Читайте головні новини України та світу на наших сторінках у Facebook, Telegram та Instagram