Окупанти шукали “царя села”: Безсмертний розповів про загибель родини старости Мотижина

Він одним із останніх бачив живим чоловіка старости села Ольги Сухенка Ігора. Про це він розповів в ефірі “Сніданку з 1+1”.

Село Мотижин Київської області наприкінці лютого окупували росіяни. Політик та експосол України в Республіці Білорусь Роман Безсмертний приїхав в населенний пункт за кілька днів до окупації. Його дружина та діти перебували у безпеці, тож чоловік планував вивезти з Мотижина стареньку матір – 82-річну Ольгу Дем’янівну. Проте покидати рідну домівку пенсіонерка відмовилася. Тоді Роман вирішив декілька днів зачекати аби вмовити Ольгу Дем’янівну виїхати, але вже 27 лютого Мотижин окупували.

“Буквально перша ніч, на село кинули касетні бомби, загорілися декілька будинків. Далі ситуація ускладнилася. Окупанти вже не проїздили маршем населенний пункт, а починався обхід, спалення будинків, вбивство людей”, – розповідає Безсмертний.

Російські військові розташувалися на їхньому паї, тож окупантів політик бачив з вікна будинку. За кілька днів окупації в Мотижіні зникло тепло, газ і світло. Тож щоранку Роман Безсмертний топив піч і варив на ній їжу. Кілька разів окупанти заходили з обшуками до його будинку, а самого Безсмертного допитували протягом 4 годин.

За словами Безсмертного, він поспостерігав за графіком окупантів і навчився підлаштовуватися – усі хатні справи він намагався зробити зранку, підзарядити телефони до того, як окупанти ввімкнуть РЕБи.

“Якщо говорити простою мовою, це – дикуни, а ще точніше – це варвари. Як викладач міжнародного права, можу сказати, що це люди, які живуть за межею закону. Те, що російська армія не розуміє правил і звичаїв війни, мене шокувало. Вони не розуміють, що це військові, це цивільне населення, це – діти. Ось цього розрізнення в них взагалі немає”, – згадує оман Безсмертний.

За його спостереженнями, найбільше окупантів дратував рівень життя українців.

“Вони були шоковані рівнем життя українців. Вони мене запитували: “А багато в Україні таких населенних пунктів?”. Я відповів “Ну 36 тисяч”. Для них рівень життя – це шок”, – говорить Безсмертний.

За його словами, він  постійно спілкувався з усіма членами родини закатованої росіянами старости села Ольги Сухенко.

“Ми 23 березня востаннє зустрілися з Ігорем (чоловік Ольги Сухенко – ред.). Мені передали ящик з ліками. Він прийшов забрав. Окупанти почали безпілотниками з повітря моніторити. Ми сховалися під ганок. Ми там сиділи і говорили –  домовилися, що вони перейдуть жити до нас. Мене кілька разів “шманали”, тож була надія, що більше не прийдуть. Після 18 години я почав телефонувати Ігорю, зв’язку вже не було. Почав набирати Олю, зв’язку з нею теж не було. Зникли Оля, Ігор і Саша. Оля і Ігор залишалися в Мотижині, бо треба було дбати про село, адже тут залишилися люди, яким потрібні були ліки, дрова – Ігор з друзями їх привозили. Саша Сухенко через інтернет організував систему приймання заявок на ліки, продукти харчування”, – розповідає Роман Безсмертний.

За його словами, односельчани почали шукати старосту села в день її зникнення, але доступу до місця, де окупанти облаштували “штаб” і звозили туди людей, в них не було.

За словами Романа Безсмертного, окупанти постійно шукали “царя” села – того, хто за їхнім світосприйняттям тримав у кулаці увесь Мотижин, але оскільки в українському суспільстві такого поняття немає, то, селяни не могли точно визначити, що мали на увазі окупанти, тож щоразу називали різних впливових людей у селі. Можливо, хтось назвав Ольгу Сухенко.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook

Підписуйтесь також на наш телеграм-канал УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!