“Потрапив на крейсер “Москва” без навчання”: історія військового ЗСУ, який служив на знищеному судні

Український військовий Сергій із 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, на позивний “Комбайнер”, пригадав, як проходив строкову службу на флоті, на вже знаменитому “потопельнику” – крейсері “Москва”.

Читайте також: Українська ДРГ захопила ділянку дороги на лівобережжі Херсонщини, – ISW

Про це розповіла пресслужба бригади.

“Я проходив строкову службу на початку 90-х, Сухопутні війська тоді вже поділили, а по Чорноморському флоту між Україною й Росією йшли переговори, тому була плутанина, незрозуміло, що кому дістанеться. У цей період я й потрапив на крейсер “Москва” – без будь-якого навчання, одразу на бойовий корабель. Офіцерський склад тоді наполовину складався з українців і росіян, а солдатський – із українців, росіян і білорусів. Мене призначили на посаду оператора пульта управління крилатих ракет класу “земля – повітря” з дальністю польоту 150 кілометрів”, – пригадує військовий.

За словами Сергія, їхній підрозділ займався захистом  крейсера “Москва”.

“Мушу сказати, що корабель у ті роки підтримувався в дуже хорошому стані, але загалом спогади про службу на крейсері в мене невеселі. Тоді процвітала дідівщина, до року ти був взагалі ніхто, а потім починав потроху рости. Служба на флоті тривала цілих три роки.  Коли я дізнався про знищення нашими ракетниками “Москви”, а потім ще й подивився відео, відчуття були дуже приємні. Якби міг, то й сам би допоміг його потопити…”, – каже “Комбайнер”.

Оскільки на початку 2000-х років Сергій проходив кількамісячні військові багатонаціональні навчання “Сі Бриз”, тому сподівався, що після вторгнення Росії, під час мобілізації, потрапить на флот. Однак його направили в гірську піхоту – в 128 ОГШБр.

“Тут я командир бойової машини, командир відділення, молодший сержант. Це звання отримав після штурмів П’ятихаток і Лобкового влітку цього року. То були дуже жорсткі зіткнення, ближні бої з використанням автоматів і гранат. Але ми вибили ворога з позицій, а далі звільнили села. Росіяни кілька разів намагалися відбити втрачену територію, кидали на нас і піхоту, й бронетехніку. Усе марно…”, – зазначив військовий.

Сергій родом із Закарпаття. До війни працював комбайнером у агрофірмі, звідси й позивний. Їздив збирати урожай до різних областей України.

“У жнива дуже гарно заробляв – виходило по чотири тисячі доларів на місяць. Але кинув усе й пішов у військкомат. Зараз такі часи, що мушу бути тут. Дома мене чекають дружина, два сини і донька, котрій усього три роки. Я воюю саме заради них …”, – наголосив військовий.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook