Скільки дітей стали сиротами через війну в Україні: відповідь Мінсоцполітики

Сьогодні більшість із 67 тисяч дітей, які втратили батьків, виховуються в родинах – їх взяли до себе родичі: тітки-дядьки, дідусі-бабусі тощо. Тільки 5,5 тисячы дітей перебувають у різних закладах.

Читайте також: Позбавлення громад військового ПДФО негативно позначиться на їх життєзабезпеченні

Про це повідомила “Українська правда”.

Як зазначає міністерка соцполітики Оксана Жолнович, наразі відбувається перехід з інтернатної системи на сімейні будинки, щоб діти могли відвідувати школи та жити в родині. В інституціях здебільшого проживають діти, які мають батьків, не позбавлених прав. Тобто це соціальне сирітство.

“Повних сиріт – 5,5 тис. – не так вже й багато. І зараз ми і для них шукаємо рішення, щоб вони перебували у прийомних родинах або в будинках сімейного типу”, – зауважила вона.

Однак на дитину, яка виховується в інтернаті, сукупно витрачається більше коштів, це кошти з обласних бюджетів. Натомість родинам платить державний бюджет, і це немалі кошти.

“Ми виплачуємо 2,5 прожиткового мінімуму на кожну здорову дитину і 3,5 – на кожну з інвалідністю, якщо вона виховується у прийомній родині. В ту ж родину йде пенсія по втраті годувальника, соціальні стипендії тощо. Сумарно підтримка є, але нам зараз бракує популяризації прийомних родин, навчання й підтримки”, – зазначила Жолнович.

Вона також додала, що зараз процедура всиновлення спрощується. Перший крок – це можливість подати заявку на усиновлення і на те, щоб стати прийомними батьками, в “Дії”.  Далі будуть відстежувати процес на рівні держави.

“Раніше просто подавали заяву до служби у справах дітей у своїй громаді, а по лінії держави не видно було, чи пропонують батькам дітей, чи ні. Коли це буде “Дія”, ми бачитимемо всіх претендентів, які хочуть усиновити дітей, і зможемо їх супроводжувати, а також усіх дітей, що на обліку. Це має спростити обмін даними і, думаю, процедура буде набагато простішою”, – вважає міністерка.

Проте сама послуга усиновлення не може бути абсолютно простою. Бо ти віддаєш дитину до родини і маєш розуміти, що ця людина зможе утримати цю дитину, що вона розуміє, що бере не іграшку.

“Коли кажуть, я хочу собі дитину – це поганий підхід. Ця дитина травмована, вона жила в інституції, і у неї втрачені деякі навички соціалізації, з нею буде непросто. Тому перед усиновленням треба пройти навчання і бути психологічно готовим”, – наголошує Жолнович.

Крім того, проблема полягає в тому, що всі, хто звертається, хочуть маленьких і здорових дітей. Однак таких дуже мало.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook