Вшановуємо 150-річчя Августина Волошина – невтомного просвітника, «батька» народу, президента Карпатської України
“Ми віримо, що великий 50 мільйоновий український народ підійме й надалі своє велике слово і не допустить, щоб наші віковічні вороги накладали на нас пута, знов садили нас в тюрьми”, – Августин Волошин.
Читайте також: У День пам’яті Лесі Українки читаємо вірші поетеси
Сьогодні ми вшановуємо 150-річчя українського культурного, політичного і церковного діяча, президента Карпатської України Августина Волошина.
17 березня 1874– у селі Келечин на Закарпатті народився Августин Волошин, політичний, культурний, релігійний діяч, президент Карпатської України.
“Із гарячої любові до тебе, народе мій, бажаю, щоб ти чимскорше обновив свою церковну й народну єдність і щоб в будучности не дав себе розбивати чужими інтересами”, – написав Августин Волошин у своєму заповіті.
Походив із родини сільського священника. Закінчив гімназію в Ужгороді, навчався на теологічному факультеті в Будапешті (не завершив через хворобу). В 1897-му висвячений на священника, служив капеланом. Закінчив педагогічну школу в Будапешті. Професор (1900-1917) та директор (1917-1938) учительської семінарії в Ужгороді.
Багато зробив для розвитку культури й освіти Закарпаття: “Не нарікайте, що народ бідний, але робіть, щоби був культурний і тоді буде матеріально щасливіший”. Автор кількох десятків шкільних підручників, граматик, читанок, букварів. Очолював Педагогічне товариство Підкарпатської Руси, Підкарпатський банк, організатор Учительської громади, почесний голова “Просвіти”.
Наприкінці 1919-го увійшов до складу Директорії Підкарпатської Руси, засновник і керівник Народно-християнської партії (1922-1938), депутат чехословацького парламенту.
Як згадував Василь Гренджа-Донський: “Найбільшою заслугою о. Волошина є те, що в ті часи найбільшої мадяризації пише і видає книги, шкільні підручники і редагує майже єдину на той час газету “Наука”… Августин Волошин – найбільший наш муж наших нових часів, не зробив жодної кар’єри, хоч його широке знання, досвіди й здібності та великі заслуги просто предестингували його на найвищі достоїнства”.
Був одружений з донькою викладача гімназії Іриною Петрик. Подружжя не мало дітей, тож опікувалося приватним сиротинцем, де виховувалося понад двадцять дітей.
Дружина раптово померла від хвороби 13 березня 1936-го.
“Наша програма ясна і чітка. Нікому не хочемо робити кривди, хочемо, щоб у нашій країні запанувала правда, право й справедливість! Хочемо, щоб перестала біологічна політика нищення всього, що є українське”, – виголосив Августин Волошин на конгресі Першої Центральної Руської Народної Ради 4 вересня 1938-го.
Восени 1938-го призначений прем’єр-міністром Карпатської України.
“Волошина часто представляли як типового духовника-політика-дипломата з часів Ренесансу. Але цей образ рішуче фальшивий, – писав паризький часопис “Ле Пті Парізієн” в лютому 1939-го. – Отець Волошин зовсім не подібний до того рафінованого духовенства, що засліплювало королівські двори своїм блиском та дорогоцінностями. Батько Волошин між населенням дуже об люблений і сам він – розумний реаліст. Він ані мрійник, ані фанатик”.
14 березня 1939-го проголосив незалежність Карпатської України, наступного дня на засіданні Сойму обраний президентом.
Після угорської окупації емігрував у Прагу, зосередившись на науковій та педагогічній діяльності. Завідував кафедрою педагогіки Українського вільного університету.
У травні 1945-го, звинувачений в антирадянській діяльності заарештований радянськими спецслужбами й вивезений до СРСР.
Володимир Марчук, який відбував покарання за те, що здався в полон німцям, описував Августина Волошина як невисокого, повного чоловіка: «Він мав хворий шлунок і не міг їсти. Свою їжу віддавав мені. Я не знав жодної молитви, і Волошин вчив мене «Отче наш». Кожного дня розповідав про життя Ісуса Христа, також про себе – як він їздив до Риму, до Праги. Я дізнався, що Волошин зустрічався з Ріббентропом, Бандерою і Мельником».
Знесилений, помер у тюремній лікарні Бутирської в’язниці у Москві 19 липня 1945-го.
Згідно з заповітом, укладеним роком раніше, свій маєток та заощадження заповідав єпархіальним училищам, учительським семінаріям, сиротинцям Карпатської України.
15 березня 2002-го Августину Волошину присвоєно звання “Герой України” (посмертно) з врученням ордену Держави.
Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook
Помилка в тексті? CTRL+ ENTER
Коментарі (0)