Еволюційний антрополог на кафедрі експериментальної психології Оксфордського університету Анна Мачин каже, що любов на базовому рівні – це питання виживання індивідуума і виду в цілому.

Про це пише Science Focus.

“Люди не просто так схильні до співпраці, ми повинні співпрацювати, щоб вижити, отримати необхідні знання і виростити сильно залежне від нас потомство. Але співпрацювати непросто. В ідеальному світі ми жили б в блаженному самоті, роблячи те, що хочемо і коли хочемо “, – пише антрополог.

Життя в групі означає, що люди повинні боротися за ресурси, координувати свої дії, існувати в рамках ієрархії і стежити за тим, хто може брехати, шахраювати і красти.

“Отже, що придумала еволюція, щоб гарантувати співробітництво між людьми, яке є критично важливим для нашого виживання? Еволюція створила любов “, – зазначає Мачин.

Хімія любові

За словами експерта, любов еволюціонувала, щоб люди почали підтримувати більш ефективні відносини між собою – з коханцями, дітьми, сім’єю і друзями. Такий біологічний “хабар” з’явився у вигляді чотирьох нейрохімічних речовин, які лежать в основі любові і потягу: окситоцину, дофаміну, серотоніну і бета-ендорфіну.

“Окситоцин важливий на початковій стадії відносини – потягу. Він знижує внутрішні обмеження на початок нових відносин, заспокоюючи мигдалеподібне тіло – центр страху в нашому мозку. Таким чином, люди починають відчувати себе впевнено при нових знайомствах “, – говорить Анна Мачин.

Дофамін завжди виділяється одночасно з окситоцином. Це хімічна речовина, є елементом “системи винагороди”, і виділяється щоразу, коли люди роблять те, що їм подобається. В цьому випадку дофамін є винагородою за внутрішню впевненість. Працюючи з окситоцином дофамін також змушує мозок працювати краще, дозволяючи запам’ятовувати факти про нового знайомого. В цілому, дофамін і окситоцин працюють як гормон сили, яка змушує людей знайомитися один з одним.

“Ці хімічні речовини працюють в основному в лімбічної системи мозку, його несвідомому ядрі. Тому що потяг і хіть спочатку є виключно інстинктивним і несвідомим явищем “, – підкреслює експерт.

Також Мачин каже, що знижені серотонін вивільняє нав’язливий елемент любові. На відміну від інших хімічних речовин, серотонін падає на початку відносин, звідки з’являються нав’язливі думки про новий об’єкт любові.

“І нарешті, бета-ендорфін – це гормон довготривалої любові. Люди можуть перебувати у відносинах десятиліттями, і окситоцин недостатньо сильний, щоб підтримувати любов в довгостроковій перспективі. Крім того, окситоцин в значних кількостях виділяється тільки в ситуаціях, пов’язаних із сексуальною та репродуктивної любов’ю, а це означає, що він не здатний підтримувати дружбу – ключову людську зв’язок, що має вирішальне значення для виживання “, – пояснює еволюційний антрополог.

В цей же час, бета-ендорфін може працювати протягом тривалого часу, так як є опиатом, таким як героїн або морфін. Також як і у випадку з героїном, бета-ендорфін викликає звикання.

“Ми стаємо залежними від тих, кого любимо, тому що вони – це джерело нашого опиатного кайфу. Коли ж ми розлучаємося з коханими, то прагнемо повернутися до них, щоб отримати ще одну ейфоричну дозу “, – говорить експерт.

Оскільки бета-ендорфін лежить в основі любові, а не похоті, він впливає як на несвідомі, так і на свідомі області людського мозку. Через це люди сприймають любов як емоцію і абсолютно свідомий процес, що включає роздуми, довіру, співчуття, увагу і планування.