“Землі немає, то буде небо”: восьмі роковини з дня смерті “душі українського театру та кіно” Богдана Ступки

Сьогодні, 22 липня 2012 року  відійшов у вічність актор неймовірного таланту Богдан Ступка. Він не дожив до свого 71−річчя всього один місяць. Причиною смерті стала гостра серцева недостатність на фоні однієї з останніх стадій раку кісток. За своє життя він знявся у майже сотні кінокартин, на яких і досі – як живий.

Читайте також: Мінкульт запускає програму безкоштовного вивчення української онлайн

Першу славу йому принесла роль націоналіста Ореста Дзвонаря у фільмі драмі “Білий птах з чорною міткою”, який вийшов в 1971 році і відразу мав успіх серед глядачів. Останніми в його кар’єрі були ролі в картинах “Тарас Бульба” та “Дім”.

Богдан Сильвестрович дуже любив театр. Його найбільш відомими театральними роботами були: “Король Лір”, “Дядя Ваня”, “Річард III”. 

Після його смерті багато лідерів відзначали, що Україна втратила люблячого сина, який мріяв про те, щоб український театр і кіно були відомі в усьому світі.

За особисте досягнення і плідну творчу діяльність Богдан Ступка був удостоєний звань Героя України, народного артиста України, народного артиста СРСР тощо.

Особливою в творчій біографії актора була роль Тев’є у виставі “Тев’є-Тевель” за Шолом Алейхемом. За виконання цієї ролі Богдан Ступка був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Богдан Ступка обіймав посаду міністра культури і мистецтв України в 1999-2001 роках. А з 2001 по 2012 рік був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Найвідоміші цитати великого українського актора Богдана Ступки:

Головне, що варто розуміти українцеві – це те, що він унікальний, бо вільний!

Треба постійно бути закоханим. Не тільки в жінку, не тільки в каштан, не тільки в місто. В усе, що складає життя, треба бути закоханим. І треба радіти. Треба навчитись радіти. Якщо в тебе з’являється там, у нутрі, чорна заздрість, треба її давити.

Мені всі кажуть: “Богдане, ти збожеволів на своїх українцях”. А я ось недавно з’ясував, що сім’я Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, адже Фрейд з ваших місць! А вони без поняття. Сидять всі й норкові шуби шиють.

Я бачив величну Амазонку, але подих у мене перехоплює від спокійної величності Дніпра… Розкіш Версалю вразила мене, та мені більше до вподоби затишна краса Масандрівського палацу в Криму… Я бачив ще багато чого, але я люблю Україну. І вірю: ви теж любите!

Треба вміти радіти успіхам інших, а заздрість і гординю в собі тиснути, бо вони до добра не приводять.

Я дійсно багато побачив, чимало подорожував машиною, поїздом, літаком, був навіть на мисі Доброї Надії, на краю землі, де пінгвіни ходять! Цікаво, але чесно скажу, побувати в далеких краях добре, але в Україні – краще! У нас є стільки прекрасних місць!

Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство.

Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні здійснюватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.

Я вчу молодих людей, як себе морально поводити в житті. Я не вчу їх грати, тому що цього навчити неможливо. Я вчу, як їм бути, працювати, зрештою, жити.

Шекспір сказав: “Світ − театр і ми всі в ньому актори”. А Сковорода ще доповнив, сказав: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Я думаю, це правильно.

Читайте головні новини України та світу на наших сторінках у Facebook, Telegram та Instagram