Туберкульоз: як тепер лікуватимуть хворих в Україні

В рамках медичної реформи в Україні плануються зміни щодо лікування хворих на туберкульоз.

Читайте також: “Нащо на світ пускати інвалідів?”: українські медики закликають робити аборт там, де можна лікувати

Як повідомляє канал 24, згідно зі звітом ВООЗ, Україна входить до п’ятірки країн з найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз.

В Україні за рік фіксують приблизно 27 тисяч нових випадків захворювання на туберкульоз та рецидивів. Близько 3700 українців щороку помирають від цієї хвороби, за інформацією Міністерства охорони здоров’я, а щодня – приблизно 10 пацієнтів. Ще 23% випадків захворювання в Україні не виявляються.
При цьому зазначається: кількість нових випадків та рецидивів туберкульозу зменшується. Так, у 2018 році випадків зафіксували на 800 менше у порівнянні з 2017-м.

Водночас, за даними ВООЗ, в Україні кількість хворих на мультирезистентний туберкульоз (або туберкульоз з множинною лікарською стійкістю) – одна з найбільших у світі. Крім того, у нас – найгірші в Європі показники щодо лікування – кожного другого пацієнта з мультирезистентним туберкульозом вилікувати не вдається.

Мультирезистентний туберкульоз – це найтяжча форма туберкульозу. Її лікування є довшим і дорожчим, та менш ефективним. Ця форма захворювання є стійкою до щонайменше двох найефективніших протитуберкульозних препаратів (ізоніазиду та рифампіцину).

В Україні раніше основним правилом лікування туберкульозу була “тотальна ізоляція” і цю систему не змінювали роками. Тоді як у розвинених країнах світу від практики тривалої госпіталізації відмовилися. Зокрема, через високий рівень перехресного зараження пацієнтів. Крім того, хворі часто “випадають з життя” на тривалий час і зіштовхуються з проблемами, пов’язаними з цим.

Тому в Україні планують впровадити пацієнт-орієнтовані підходи, які передбачають, зокрема, перехід на амбулаторне лікування, якщо немає спеціальних застережень.

Так, з 1 квітня 2020 року в Україні стартують нові правила медичного обслуговування для вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) ланок медичної допомоги. Зокрема, зміни стосуватимуться і протитуберкульозних заходів. Передусім на цьому етапі йдеться про фінансування – перехід від донорського на державне.

Як пояснили у МОЗ, медичні заклади перестануть отримувати бюджетну субвенцію і залежатимуть від оплати медичних послуг з боку НСЗУ та кількості наданих таких послуг за програмою медичних гарантій – так званий підхід “гроші йдуть за пацієнтом”.

Варто зазначити, що тариф від НСЗУ включає діагностику, лікування в амбулаторних умовах та умовах стаціонару. До тарифу не входять протитуберкульозні препарати та тест-системи для діагностики – їх МОЗ закуповує централізовано.

Читайте також: Медики назвали продукти, які допомагають схуднути

Як у НСЗУ пояснюють такі зміни

Навіщо реформувати систему?

Як пояснила керівниця Управління комунікацій НСЗУ Тетяна Бойко у коментарі 24 каналу, раніше за субвенцією фінансувалася система: було ліжкомісце, за ліжкомісцем – закріплені ставки лікарів. І для того, щоб щороку отримувати більше грошей від держави, протитуберкульозний диспансер мав показувати, що всі ліжка, які є, зайняті. І, відповідно, фактично безпідставно тримати пацієнтів на стаціонарному лікуванні.

“У нас є дослідження, які показують дві залежності: перша – кількість пацієнтів, друга – термін перебування їх у медичних закладах. Ми чітко бачимо такий графік: тільки-но кількість пацієнтів зменшується, їхній термін перебування на ліжку зростає. І, навпаки, коли кількість пацієнтів збільшується, їхній термін перебування у закладах зменшується. І це не про лікування насправді, а про те, щоб зайняти ліжкомісце”, – розповіла Тетяна Бойко.

За європейськими стандартами, хворий на туберкульоз у середньому має перебувати на стаціонарному лікуванні від двох тижнів до близько 30 днів – коли виділяє відповідні бактерії. Коли бактерії не виділяються, пацієнт має перейти на амбулаторне лікування – людина регулярно відвідує терапевта, але не залишається в лікарні. В Україні ж, за даними НСЗУ, середній термін перебування дорослого у стаціонарі становить 90 днів, дитини – близько 80.

При цьому індивідуальних палат, як має бути, у нас немає. Тому це виглядає так: лежить людина, яка вже перестала виділяти бактерії і має піти на амбулаторне лікування. Поруч з нею кладуть пацієнта, який бактерії виділяє. Вони перезаражують один одного. Так виникає масове захворювання на мультирезистентну форму туберкульозу. Це – неправильно і небезпечно.

Також Тетяна Бойко розповіла про дослідження рівня корупції в таких закладах – за що платять гроші пацієнти: “Люди там платять за те, щоб їх відпустили на амбулаторне лікування, коли вони вже мають на нього піти. А не затримували у стаціонарі”.

Є критичні зауваження і до облаштування палат, де перебувають хворі на туберкульоз.

“У мене є чудова фотографія, де ліжко, а поруч – дерев’яна така штука набита. Що це означає для лікування туберкульозу? З цієї дерев’яної набивки ти ніколи не відмиєш бактерії. Там небезпечно перебувати в принципі”, – розповіла Тетяна Бойко.

Тариф НСЗУ на цю послугу – майже 21 тисяча гривень. Цього, за словами Тетяни Бойко, достатньо для того, щоб пролікувати пацієнта і стаціонарно, і амбулаторно. Але недостатньо, “щоб покривати корупційну складову або ще щось, що вони там покривають”.

Вартість лікування одного хворого зараз державі обходиться від 115 до 150 тисяч гривень на утримання всієї цієї інфраструктури. До прикладу, на лікування онкохворої дитини державою виділялося в середньому 8 тисяч гривень, а онкохворого дорослого – близько 19 тисяч гривень.

“Система налаштована супернеефективно. Це гроші, які ти заливаєш в діряве відро. І, якщо не приймати управлінські рішення і його не залатати, скільки б грошей ми туди не залили, краще пацієнту від цього не стане. А ми хочемо, щоб його не тримали на ліжкомісці і не заражали мультирезистентним туберкульозом. Щоб нарешті до нього ставилися, як до людини, а не клали на ці ліжка поруч з дерев’яною набивкою, з якої ніколи не виводяться бактерії. Наше завдання – переналаштувати це все“, – пояснила Тетяна Бойко.

Чи означає це те, що будуть обмежені терміни лікування?

Не обов’язково. Наскільки тривалим буде лікування, визначає лікар. Зараз йдеться лише про те, що чинна система стимулювала невиправдане перебування людей у стаціонарах – довше, ніж їм це потрібно.

Протитуберкульозні диспансери будуть масово закривати, а лікарів звільняти?

Ні, диспансери закриватися не будуть. Планується перехід на нову систему роботи, реорганізація. Представники НСЗУ поговорили з губернаторами усіх областей України, зробили аналітику і визначили, де на що варто звернути увагу, які прийняти управлінські рішення, щоб переналаштувати систему.

Є низка закладів, де занадто багато ліжок, які не заповнені пацієнтами, але за якими були закріплені лікарі і ставки лікарів. А ставка лікаря і лікар – це дві різні категорії. Коли кажуть, що скорочуються ставки лікарів, йдеться не про людей. Ставки закріплені за ліжкомісцями. Раніше система так працювала: медичні працівники отримували більше грошей тільки якщо в них було більше ліжкомісць і більше ставок, закріплених за цими місцями.

Як повідомили у МОЗ, у разі, якщо медзаклад не має достатньої кількості пацієнтів, аби покрити свої потреби у фінансуванні згідно з тарифом, місцева влада має кілька варіантів:

перепрофілювати заклад (наприклад, у хоспіс);

дофінансовувати заклад з місцевого бюджету;

об’єднати декілька послуг (наприклад, у КНП “Одеський обласний центр соціально значущих хвороб” поєднали лікування пацієнтів, хворих на туберкульоз та на туберкульоз і ВІЛ-інфекцію).

Усі рішення щодо реорганізації медичних закладів приймаються виключно місцевою владою.

Читайте також: Понад 8 тисяч гривень державних коштів за кожну жінку: пологи в Україні будуть безкоштовними

Хворих на туберкульоз будуть лікувати сімейні лікарі?
МОЗ повідомляє, що сімейні лікарі будуть виявляти пацієнтів з підозрою на туберкульоз та направляти їх на обстеження у співпраці з лікарями-фтизіатрами. Вони разом будуть визначати, у якому закладі лікувати пацієнта та яка форма лікування йому потрібна. На первинній ланці буде відбуватися організація та контроль отримання лікування.

Чи є заклади, в яких уже перейшли на нову систему?
В Україні уже є приклади, де цю систему налаштували. Не лише через реформу, а тому, що це – міжнародні стандарти.

Тетяна Бойко називає позитивний кейс з Одеської області – у протитуберкульозному диспансері термін перебування на ліжку в середньому становить 34 дні. І собівартість лікування одного хворого, не враховуючи ліків (вони йдуть окремо), – 9 тисяч гривень. Коли пацієнт завершує стаціонарне лікування, є 11 програм різних амбулаторних програм – варіантів, як ведуть пацієнта далі.

Однак наразі це – один з небагатьох медичних закладів, які працюють за стандартами. Переважну більшість натомість чекає реорганізація.

Читайте головні новини України та світу на наших сторінках у Facebook, Telegram та Instagram