Західні ЗМІ дискутують про шанси Порошенка на виборах

31 березня 2019 року Україна обирає нового президента. Останні чотири роки після виборів 2014 були сповнені надії на зміни, але вони в значній мірі провалилися. Анексія Криму Росією і збройний конфлікт на Сході потрясли країну. Складна економічна ситуація змушує мільйони українців шукати роботу за кордоном. Та вражаючим є те, що коло кандидатів залишається практично незмінним: вони вже давно є частиною політичної еліти країни. Те ж саме стосується і найважливіших тіньових політиків-мільярдерів.

Читайте також: Волкер: Росія хоче вплинути на вибори в Україні

Незважаючи на проголошену після втечі Януковича “деолігархізацію”, саме багатії розподіляють фінансові та медіа-ресурси в Україні і визначають шанси на успіх політиків.

Ричард Герцінгер “Україна має отримати нове політичне керівництво,, вільне від олігархічної залежності”.

Політичні правила залишилися колишніми, але це не означає, що перемогу можна здобути без боротьби. Гонка за президентське крісло обіцяє бути жорсткою, оскільки теперішня влада, з її величезними повноваженнями, має багато “нетрадиційних” методів досягнення цілі. Питання залишається лише у ціні, яку готовий заплатити вже непопулярний Порошенко, разом з його корумпованим середовищем, щоб залишитися при владі ще п’ять років.

Мільярдер Порошенко володіє компаніями в Україні і має активи в інших країнах, включаючи Німеччину. У скандальній публікації “Panama Papers” також випливло його ім’я: за повідомленнями “Deutsche Welle”, він є одним з найвищих високопосадовців, чиї імена були пов’язані з сумнівними рахунками в офшорних компаніях та фінансовими махінаціями. І це далеко не єдиний корупційний скандал із залученням президента та його оточення.

На фоні своєї політичної діяльності він задовго до передвиборчої агітації вирішив готувати електорат. Порошенко подорожує в різні регіони країни, де місцеві державних службовців “хлібом-сіллю” вітають гаранта. Він часто носить військову форму, веде військові паради і при будь-якій можливості позує для камер лояльних телевізійних станцій.

Головною проблемою, що стоїть перед кандидатом Порошенка, є той факт, що він практично не має нічого, щоб показати виборцям. Окрім безвізового режиму з ЄС та Томосу, щедрі обіцянки 2014 року залишилися практично невиконаними. Війна на Сході продовжується, національна валюта втратила майже дві третини своєї вартості, витрати на електроенергію для населення збільшилися, а втрата промислового регіону Донбасу привела економіку в режим стагнації.

Відсутність реальних покращень характеризуються соціальними настроями. За даними опитувань, більше 70% українців вважають, що країна рухається в неправильному напрямку. Кількість голосів Порошенка дуже низька: тільки від восьми до дванадцяти відсотків виборців хочуть віддати за нього голос.

На початку своєї виборчої кампанії президент оголосив ультраконсервативну програму: “Армія, віра, мова”. Порошенко намагається переконати громадян, що під його керівництвом була створена сильна армія і що він сприятиме розвитку української мови та подальшій незалежності ПЦУ від Московської православної церкви.

Це різко контрастує з його іміджем під час виборчої кампанії 2014 року. У той час він представився як помірний центрист, чиї бачення майбутнього повинні виглядати однаково прийнятними для різних груп виборців. Цього разу Порошенко, однак, спирається на проблеми ідентичності, які дають суперечливі відповіді.

Розглядаючи такі питання, як бідність та економічна нерівність, корупція та олігархічна монополізація, Порошенко спирається на образ захисника “української України”, яку він приведе до Європи.  Тому найважливіше питання, яким зараз займається президент це поправки до Конституції та курс на євроінтеграцію, які він хоче встигнути зробити до виборів.

Погані для нього дані опитувань можуть, щоправда, змусити Порошенка вдатись до альтернативних шляхів збереження влади, повідомляє “Posa Luxemburg Stieftung“.