Битва за Харків: Кернес розсварив Порошенка й Райніна

“Глава Адміністрації президента з питань Харківської області” – так, жартуючи називають Ігоря Райніна його недруги. Як харківському меру вдалося позбавити Ігоря Райніна підтримки Порошенка. Про це інформує “Українська правда”

Читайте також: З горілкою, наїдками та коробками для “вірних”. Порошенко представив передвиборчу програму в Києві

“У нас Кабмін – це філія Вінницької облради, а другий поверх АП, де кабінет Райніна  – Харківської. Деколи виникає враження, що Райніна ніщо крім Харкова і не цікавить”, – пояснює журналістам суть “жарту” один із членів команди Порошенка.

Інтерес глави АП до Харкова – річ цілком зрозуміла. За час роботи на президента Ігор Львович зумів добитися дуже відчутного впливу в цьому регіоні. Будучи сам харків’янином, Райнін це місто знав і любив.

Але не лише він. Десь близько півроку тому в оточенні президента несподівано об’явився ще один “любитель Харкова” – депутат Олександр Грановський.

Врешті, його поява на окрузі у Київському районі Харкова могла б минути непомітно, як, скажімо, діяльність іншого повіреного президента Ігоря Кононенка в Обухові. Могла б, але не минула.

Глава АП дивився на борди Грановського “Люблю Харьков!” і бачив у них ніщо інше, як початок інтервенції на ввірену йому територію. Віддавати її в чужі руки Ігор Львович наміру не мав. Чого б це йому не коштувало. Хай навіть і крісла глави Адміністрації президента.

Хто проведе вибори в Харкові: Райнін чи Кернес

Петро Порошенко уже давно знав, що піде у президенти вдруге. Приблизно два роки тому на Банковій почали звучати розмови про те, як зробити так, щоб ім’я чинного і майбутнього президента було тим самим.

Публічно Петро Олексійович вдавав, що рішення балотуватися повторно ще не прийняте. Насправді робота на переобрання йшла повним ходом: від спроб створити єдину партію влади та усування “наступників” до підбору глави штабу.

Головна ставка у стратегії президента була зроблена на пошук “своїх бояр” – залученні впливових регіональних лідерів до роботи на перемогу Порошенка. Наприклад, якщо в Одесі найвпливовішою фігурою є Геннадій Труханов, то на Порошенка має працювати саме Труханов, якщо у Дніпрі Борис Філатов – то Філатов.

Якщо у Харкові Кернес? “То – Кернес”, – відповіло оточення Порошенка. “То Райнін”, – подумав Райнін.

На користь глави АП говорило те, що в його руках були фактично всі важелі управління областю.

“Всі знають, що без Ігоря в Харківській області зараз нічого не робиться. У нього там своя людина керує СБУ, прокуратурою, податковою”, – пояснює УП один із членів оточення президента.

Крім того, Райнін перед призначенням главою АП був губернатором саме Харківської області. А теперішня очільниця Харківської ОДА Юлія Світлична – пряма кандидатура Ігоря Львовича.

Врешті, під час свого губернаторства Райнін уже домовився з Кернесом на місцевих виборах 2015 року. Тоді Геннадій Адольфович успішно “кинув” команду президента. Тому Райнін категорично проти роботи з мером Харкова ще й на президентських виборах.

“Ну, як ми можемо працювати з Кернесом? Він під російськими прапорами стояв у 2014-му! Коли розганяли Майдан, він прославляв “Беркут” і готував Януковичу “форуми”. А тепер він підтримує нас? Правда? Коли Кернес розсилає листівки з підписом Порошенка, то це більше б’є по рейтингу президента в Харкові, ніж будь-які Мальдіви”, – обурюється співрозмовник в оточенні глави АП.

Журналісти уже писали, що питаннями організації виборів у штабі Петра Порошенка займається не Райнін. Їх вирішують його перший заступник Віталій Ковальчук і депутат Сергій Березенко. Виявилось, що у них трохи інший погляд на ситуацію та аргументи.

По-перше, свій вплив у Харківській області Райнін отримав з рук президента. Порошенко як попризначав людей Ігоря Львовича, так може і познімати.

По-друге, якщо Кернес уже “кинув” Райніна, то тепер ефективніше Порошенку домовлятись з тим, хто “кинув”, а не з тим, кого “кинули”.

Судячи з того, що Кернес, не криючись, підтримує кандидата Порошенка, Петро Олексійович зробив вибір не на користь Райніна. Але чи правильний цей вибір?

“Треба розуміти Харків. Там завжди було співвідношення десь 30 на 70: проєвропейських 30%, умовних “ватників” – 70%. От на цих 30% Порошенко міг розраховувати. Щось би відкусила Юля, але загалом це були його виборці. Але Кернес обіцяє йому 40% із “вати”, і Петро вірить”, – розповідає один із впливових харків’ян при високій посаді.

“Але Кернес їх не дасть. Не зможе. Бо хай навіть він особисто кожного попросить, адже всі Порошенки, Тимошенки, Авакови – це вороги для них. І виходить, що Петро і там втратить, і тут не здобуде”, – додає він.

Хто більше любить Харків: Райнін чи Грановський

Орієнтація Порошенка не на свого главу АП, а на Кернеса, ображала Райніна, але не вибивала з президентської обойми остаточно. До виборів було багато часу, влада в регіоні була в руках Ігоря Львовича, і його статус “повіреного президента” з питань Харківської області був монопольним.

Аж поки на вулицях Харкова не з’явились біг-борди “Люблю Харьков. Александр Грановский”.

Поява “адвоката Харкова” на території Райніна викликала цілу бурю емоцій в АП.

По-перше, це було сприйнято як сигнал, що Порошенко остаточно зробив ставку на Кернеса, якщо відрядив до нього ще й Грановського.

По-друге, поява останнього у Харкові стала своєрідним магнітом для тих, хто хотів передати якісь “сигнали” Порошенку.

“Усім треба свій голос в АП, людина, яка має доступ до вуха президента. Райнін передавав Порошенку тільки те, що сам вважав потрібним передати. Грановський в цьому плані зручніший”, – розповідає у розмові з УП один із харківських політиків, яких прийнято називати демократичними опозиціонерами.

По-третє, як ішлося вище, вплив Райніна в регіоні напряму пов’язаний із довірою президента. Харківське “відрядження” Грановського могло бути сигналом, що Порошенко шукає шляхів диверсифікувати свій вплив в регіоні.

Сам Грановський ніколи не приховував, що раптовий напад “любові до Харкова” не випадковий. Але депутат запевняв, що приїхав у місто виключно заради того, щоб обратись по округу в Раду.

“Грановський і Кернес знайомі року з 2007-го, з того часу дружать. Кернес сам запропонував Грановському обратись по округу Кірша (теперішній депутат від НФ), бо той нічого для міста не зробив. Гені треба нормальний мажоритарник, який може вирішувати питання. А то у нього в Харкові як не Писаренко, то Хомутиннік, яких цікавлять тільки свої шкурняки”, – розповідає співрозмовник, близький до Грановського, у розмові з УП.

“Саша намагався донести Райніну, що він поїхав у Харків сам по собі, що ніхто його туди не відряджав перебивати вплив у Ігоря. Але той слухає, киває і каже, що, мовляв, зараз ти нічого не робиш, але можеш почати будь-якої миті. А Грановський реально ж поїхав, бо має шанси там пройти в Раду”, – додає він.

Щодо шансів переобратись по харківському округу, то тут ще все досить туманно. Співрозмовники УП в одній із партій, яка проводила соціологію на окрузі Грановського, переконують, що поки що соратник президента не те що не перший у рейтингу, але навіть не другий.

“Київський район Харкова – це таке інтелігентське кубло. Там всяка професура живе, студенти. А Харків же вважає себе Меккою юристів. Він навіть на адвокатів із Києва дивиться зверхньо, а навчених заочно в Тернополі просто не бачить”, – розповідає вихідець з Харкова, який побував на високих посадах і в цьому регіоні, і в Києві.

 Союз проти Кернеса: Райнін і Аваков

Поки глава АП Ігор Райнін горів праведним гнівом, у нього з’явився несподіваний союзник – глава МВС Арсен Аваков.

Вони обидва із 30 проєвропейських відсотків харків’ян. Обидва вважають Кернеса ворогом. Вони разом були у харківській “Батьківщині”, а коли Аваков вимушено емігрував до Італії, Райнін фактично керував партією Тимошенко на Харківщині.

Врешті, вони однаково недолюблюють Березенка-Ковальчука, які не мають права щось вирішувати у “їхньому Харкові”.

Спершу цей союз існував лише на рівні фобій в Адміністрації президента. Але поступово почав вимальовуватись у цілком реальну конструкцію.

Спершу на Банкову прийшов несподіваний лист. Підписаний він був 600 харківськими партійцями БПП. Суть листа зводилася до того, що “рядові члени партії” обурювались, що виборчий процес в області і самому Харкові розділили, і вибори в обласному центрі віддали “проросійським елементам”.

Пікантність цього листа полягала в тому, що Харківський обком “Солідарності” очолює ніхто інший як Ігор Львович Райнін. І якщо відкинути формальності, то це фактично він звертався до президента, і то досить різким тоном.

Далі – більше. 6 грудня у Харківській обласній раді відбулось щось небувале. Зі 120 депутатів ради 90, тобто три чверті складу, увійшли у нову депутатську групу “Єдність і розвиток Харківщини”. Туди увійшли майже всі фракції: від БПП і “Нашого краю” до “Батьківщини”, “Відродження” і “Опоблоку”. Очолила цю групу губернатор Юлія Світлична.

Якщо дивитись із Києва, то нічого особливого у такій новині немає. Але для нашої історії вона має колосальне значення.

“Якщо пам’ятаєте, то у 2010 році Аваков був губернатором Харківської області. І між першим і другим туром виборів президента його зняли. Ющенко тоді зателефонував Авакову і сказав “працюємо на Януковича”. Аваков відмовився, і його зняли через голосування в облраді. Порошенко такої можливості зняти Світличну тепер не має”, – розповідає УП співрозмовник в оточенні Авакова.

Те, що глава МВС “сприяв” такому об’єднанню в облраді, не секрет ні для кого на Банковій, та й сам Аваков не приховує своєї участі у “добрій справі”.

Але і це не все. Як розповідають співрозмовники у харківських політичних колах, десь із грудня в області змінилась інформаційна картинка.

“У Райніна тут є свої ЗМІ, невеликі, але є. Так от там раніше показували Світличну і Порошенка. А тепер – тільки Світличну. А часом і Тимошенко. І раніше Світлична говорила про перемоги Порошенка, а тепер фактично говорить словами Авакова про “необхідність забезпечити в області і Харкові чесні вибори”, – розповів співрозмовник УП.