Вознесіння Господнє 28 травня: історія, прикмети і традиції свята

Щороку після Великодня християни всього світу відзначають Вознесіння Господнє – свято, що передує Трійці та початку літа. Ми розповімо, як правильно його відзначити, та поговоримо про те, що споконвіку було дозволено та заборонено саме цього дня.

Читайте також: Вихідні у червні 2020: скільки українці будуть відпочивати

Історія свята

Вознесіння, як і Великдень, є перехідним святом і щороку відзначається у різні дні. Свято Вознесіння Господнього нерозривно пов’язане з Великоднем і відзначається на сороковий день після Воскресіння Христового, незмінно у четвер.

Це – одне з дванадцяти найважливіших та найвизначніших церковних свят усіх християн. Воно присвячене вознесінню Ісуса Христа на небо після його воскресіння та завершення земного служіння людям і Богу.

Цього року православні християни відзначають Вознесіння Господнє 28 травня, а католики – 21 травня (бо святкували Великдень на тиждень раніше за православних).

У Святому Письмі йдеться про те, як протягом 40 днів після воскресіння Ісус являвся своїм учням та говорив з ними про Царство Боже, зміцнюючи їхню віру. Таким чином він мав підготувати їх як до сходження на них Святого Духа, так і до свого вознесіння на небо.

Безпосередньо у день Вознесіння, за Євангелієм, Христос зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Тоді він благословив усіх присутніх та на їхніх очах вознісся на небо.

Читайте також: Цьогоріч святкування Дня Києва відбудеться в онлайн-форматі (програма)

Сенс Вознесіння Христового

Безпосередньо про момент Вознесіння йдеться у Євангелії від Луки та Марка. Лука описує цю мить як момент благословення Христом своїх апостолів та його поступове віддалення у небо. Він віддалявся від учнів на хмарині і повільно піднісся на небо. Апостоли поклонилися Христові і з великою радістю повернулися до Єрусалиму.

Сенс цієї ключової події, котра зумовила остаточне завершення земного життя Ісуса, є без перебільшення надзвичайно глибоким.

Воскресіння Христа є ніби його другим народженням, після якого він мав відправитися на небо, аби там підготувати місце для людей і зрештою влаштуватися по праву руку від Бога Отця.

Інакше кажучи, сам вознісшись із землі на небо і перейшовши з однієї сфери реальності в іншу, Ісус відкрив для людей Царство Небесне, яке завжди було для них закрите. До того ж Вознесіння Ісуса вказує на його обожнення, зникнення людського тіла та перетворення на невидимого для людського ока.

Читайте також: День матері. Історія свята, традиції та цікаві факти

Народні прикмети та традиції

Цей день у вірян розпочинається у церкві, де священник у білій рясі здійснює святкову літургію.

До речі, Вознесіння Господнє є останнім днем, коли вітаються великоднім вітанням “Христос воскрес! – Воістину воскрес!”.

Також вважається, що саме на Вознесіння Господнє весна віддає свої права літу. А враховуючи те, що у народі Вознесіння пов’язують з урожаєм, то з цим святом пов’язана ціла низка прикмет.

Сонячна і суха погода на означає, що можна сіяти теплолюбні злаки.

Холод і дощ віщують неврожай і хвороби худоби.

Якщо після Вознесіння настає спека, значить у водоймах можна купатися без загрози застудитися.

Ранкова роса, зібрана до сходу сонця на Вознесіння, нібито є цілющою.

До того ж з цим святом пов’язано багато слов’янських, ще дохристиянських вірувань. У язичницькі часи вважалося, що приблизно у травні закінчується весна і приходить літо, а тому влаштовували народні гуляння та водили хороводи.

Цього дня не можна займатися фізичною роботою, виносити з хати сміття і плювати на землю.

Часто дівчата та жінки цього дня збиралися у будинку без чоловіків і смажили велику яєчню, промовляючи молитви, щоб захистити посіви та худобу від хвороб.

Цікаво, що з давніх−давен християни до цього дня печуть особливу випічку, називаючи її млинцями “Ісусу на доріжку”. З таким частуванням ходять в гості до близьких і родичів. Це пов’язано з давньою легендою, мовляв, в період між Великоднем і Вознесінням ворота до потойбічного світу відкриваються, а душі померлих вільно ходять серед живих. Також подейкують, що у цей період й Ісус з’являється людям в образі жебрака, якого неодмінно потрібно нагодувати. Саме тому на Вознесіння не варто відмовляти жебракам у пожертвах.