Мононуклеоз є вірусною інфекцією, яка передається переважно повітряно-крапельним шляхом – при контакті із зараженою слиною

Ось чому його часто називають “хворобою поцілунків”.

Збудником інфекційного мононуклеозу є вірус Епштейна-Барр – вірус зі сімейства герпесвірусів (EBV). Це захворювання часто плутають із застудою, адже їх прояви часто схожі.

Основні прояви хвороби:

– біль у горлі;
– головний біль;
– підвищення температури тіла;
– загальна втома;
– збільшення лімфатичних вузлів та мигдаликів;
– іноді – збільшення печінки й селезінки.

За підрахунками вчених, протягом життя з вірусом Епштейна-Барр контактує 90 – 95% населення планети. Збудник проникає в епітеліальні клітини носогорла і слинних залоз та В-лімфоцити. Це пояснює шлях передачі вірусу (зі слиною) і той факт, що, уникнувши елімінації з організму (за що відповідає наш імунітет), він може залишитися у В-лімфоцитах у “сплячій” формі, а у разі зниження імунітету – повторно активуватися.

Найчастіше на мононуклеоз хворіють діти віком від двох до семи років, а також підлітки і молодь. Люди, які перехворіли на мононуклеоз, після одужання ще протягом шести місяців виділяють вірус зі слиною. Ізолювати їх на такий тривалий термін немає сенсу. Більш раціонально при контакті з такими особами дотримуватися правил особистої гігієни.

Схожі до мононуклеозу симптоми мають й інші захворювання, викликані аденовірусами, цитомегаловірусом (CMV), ВІЛ, вірусом краснухи, токсоплазмою, а також лімфоми й лейкози. Такі захворювання називаються “мононуклеозоподібними”.

У більшості випадків інфекція має безсимптомний перебіг, але чим старший вік хворого (підлітки, дорослі), тим, як правило, перебіг є важчим. Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів. Сама ж хвороба триває два тижні, але хронічна втома, яка її супроводжує, може утримуватися ще протягом кількох місяців.

Починається інфекційний мононуклеоз з болю у м’язах і суглобах, головного болю, відчуття розбитості, втоми, ознобу, відсутності апетиту, що загалом характерно для вірусних інфекцій, у тому числі COVID-19. Після цих симптомів може з’являтися характерна тріада:

– запалення, почервоніння, набряк слизової горла зі збільшенням піднебінних мигдаликів, на яких може з’явитися білий наліт. Можна зауважити, що хворий почав хропіти уві сні, чого раніше не спостерігалося;
– висока температура тіла, яка може утримуватися навіть до двох тижнів;
– лімфаденопатія (переважно в області шиї). Лімфатичні вузли – збільшені, але на дотик – м’які.

Як діагностують захворювання

Загальний аналіз крові покаже лейкоцитоз з переважанням лейкоцитів, серед яких будуть присутні т. зв. атипові лімфоцити (>10%). С-реактивний білок (білок гострої фази) зазвичай підвищений, але помірно. При збільшенні печінки збільшиться рівень ферментів печінки (АЛТ і АСТ).

У діагностиці інфекційного мононуклеозу допоможе визначення антитіл:

неспецифічних (гетерофільних) IgM, які можна виявити за допомогою латекс-тестів (тесту Пола-Банелла-Девідсона, експрес-тесту на мононуклеоз або тесту Monospot). У дітей віком до трьох років або ж на ранніх стадіях захворювання у пацієнтів з системним червоним вовчаком, лімфомами або деякими патологіями травного тракту ці тести можуть давати хибно негативні або хибно позитивні результати. Крім того, необхідно врахувати, що при інфікуванні вірусом Епштейн-Барра ці тести можуть ще довго показувати хибно позитивний результат;

специфічних, спрямованих проти специфічних вірусних антигенів (капсидного антигену VCA, раннього антигену EA та ядерного антигену EBNA).

Як лікують інфекційний мононуклеоз

Лікування – симптоматичне. При гарячці призначають жарознижуючі засоби (ібупрофен, парацетамол). При болю у горлі, крім пероральних знеболюючих препаратів, ефект виявляють препарати місцевої дії у вигляді аерозолю (на основі бензидаміну або лідокаїну), а також засоби для полоскань (диклофенак, настій зі шавлії). Важливо забезпечити організм достатньою кількістю рідини.

Читайте також: Вакцинація від коронавірусу: лікарка назвала “накращу вакцину” від COVID-19 і пояснила, чому

При сильному нежиті допоможуть назальні деконгестанти (оксиметазолін). При важких станах застосовують ацикловір, а сильна задишка є показанням для проведення системної терапії стероїдами. При бактеріальних суперінфекціях призначають антибіотики.

Які ускладнення можуть виникнути
Ускладнення інфекційного мононуклеозу, на щастя, виникають доволі рідко. Це:

гематома або розрив селезінки;
бактеріальні суперінфекції;
паратонзилярний абсцес (запалення клітковини довкола мигдаликів);
тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів);
аутоімунна гемолітична анемія;
ураження печінки;
запалення головного мозку, яєчок, серця тощо.

Через ризик ушкоджень збільшеної селезінки або печінки рекомендується вести щадний спосіб життя, відмовитися від контактних видів спорту або ігор/дій, які супроводжуються ризиком травми живота.

Перенесений мононуклеоз у дитини не є показанням до перенесення дати запланованої вакцинації або ізоляції дитини, попри те, що вона може продовжувати виділяти вірус. А от людям зі зниженим імунітетом (особливо тим, які проходять імуносупресивну терапію) слід уникати контактів з хворими – і дітьми, й дорослими.