Ізюмці здивувалися звільненню, а ворогів військові змусили тікати навіть на велосипедах

Рашистів відкинули від Ізюму на кілька десятків кілометрів, за річку Оскіл. Натомість і в самому місті, і навколо райцентру, рашисти залишили по собі чимало горя, суцільну руїну та дуже багато і знищеної, і цілком придатної для подальшої визвольної війни бойової техніки, йдеться в ТСН.

Свободу від окупантів у Ізюмі відчули, твердять місцеві, геть несподівано. «Я до магазину пішов, дивлюся люди стоять, магазин відкритий, кажу: «Що таке?» – А ми вже в Україні!», – розповідає місцевий.

«Дві доби було справжнє пекло тут. Ми всі страшенно зраділи», – кажуть люди.

Насправді, пекельною та страшною була кожна із понад 160 діб окупації.  Та  найстрашніше було, зізнаються ізюмчани, коли до міста підлітали ворожі бомбардувальники.

Найбільше цивільних жителів, у місті загинуло, саме під час рашиських масованих  авіаційних та артилерійських ударів. Найкривавішим став день, коли під час одного із авіанальотів ворожі авіабомби просто розрізали навпіл пару багатоквартирних будинків, поховавши під уламками тамтешніх жителів – до  пів сотні людей. Понад 5-ть місяців окупації не пережили понад тисячу мешканців Ізюму, це попередні дані місцевої влади. Та жахіття російської окупації, запевняють українські військові, для тутешніх жителів скінчились назавжди. « Далеко відігнали. Я думаю, що більше навіть реактивна артилерія вже не дістане навіть», – кажуть бійці.

Українські воїни зізнаються, що руху вперед й можливості звільнити українську землю, радіють – не менше за цивільних. Армійці визнають, хоч і дуже хотіли йти у наступ, але усвідомлювали, що штурмувати й атакувати – то зовсім інша справа, ніж оборонятися й тримати удар. Найскладнішим, пригадує Олексій, були перші кількасот метрів – великого багатокілометрового контрнаступу.

«На прориві оборони треба було робити в мінних полях, тобто це було небезпечно – також техніка, проходити крізь бойові порядки», – кажуть бійці.

Те, що стрімка контрнаступальна операція і, як наслідок, звільнення, були суцільною несподіванкою для цивільних, то дуже добре, кажуть наші воїни. Адже такого сценарію не очікували і рашисти. Хоча наступ готували, зізнаються, довго й ретельно. «Ми готувалися, але думали, що буде набагато важче. Тут по ділу виявилось, що вони просто тікали», – кажуть бійці.

Десятки одиниць покинутої російської бойової техники, тепер захищатимуть Україну від окупантів. Ще більше ворожої бойової техніки вже ніколи й нікуди не поїде. «Їдемо наздоганяти, тікають і на екскаваторах, і на велосипедах, на всьому», – кажуть бійці, які рухаються на танку.

Військові, що нині звільняють Харківщину, запевняють: всюди, де вони вибивали рашистів з українських міст те селищ, місцеві зустрічали їх як найрідніших та найбажаніших.

За дуже короткий термін, відколи почався контрнаступ, українські воїни звільнили понад три сотні населених пунктів та дуже багато квадратних кілометрів території. Але і зупинятися на досягнутому, твердять армійці, наміру не мають.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook