У мові тварин теж є свої “діалекти”

Вчені з Німеччини і ПАР, дослідивши африканських гризунів — голих землекопів, з’ясували, що вони для спілкування використовують різні діалекти.

Читайте також: В Києві пройшов марш на захист клімату і тварин

Особливості цих діалектів обумовлені не генетично, а, так би мовити, культурно, — звуки землекопів різняться в залежності від місця, де вони виросли, – пише Антон Ходоренко (НВ).

Голі землекопи — істоти дуже товариські. Якщо ви встанете біля їх домівки і прислухаєтеся, то почуєте, як маленькі гризуни тихенько щебечуть, пищать або навіть хрюкають один одному.

«Ми хотіли з’ясувати, чи несуть ці звуки соціальну функцію для тварин, які живуть разом в впорядкованій колонії із суворим поділом праці», — каже професор Гері Левін, керівник лабораторії молекулярної фізіології соматичних відчуттів в лабораторії Макса Дельбрюка в Німеччині.

Левін працював з доктором Елісон Баркер зі своєї власної команди і дослідниками з MDC і Університету Преторії в Південній Африці – професором Найджелом Беннеттом і доктором Деніелом Хартом — щоб уважніше проаналізувати щебетання, яке голі землекопи використовують для привітання одне одного.

«Таким чином ми встановили, що кожна колонія має свій діалект. Розвиток загального діалекту зміцнює згуртованість і почуття приналежності серед голих землекопів певної колонії», — повідомляє Баркер, провідний автор дослідження.

Іноземці не вітаються в організованій колонії голих землекопів.

«Можна навіть сказати, що ці тварини — крайні ксенофоби. Така поведінка, ймовірно, є результатом постійної нестачі їжі на посушливих рівнинах східноафриканського середовища проживання голого землекопа. Однак всередині своєї колонії гризуни працюють разом злагоджено», — говорить Левін, який близько 20 років вивчає голих землекопів.

Щоб проаналізувати мову голих землекопів, за два роки команда Левіна зафіксувала в цілому 36 190 щебетання, виданих 166 особинами з семи колоній голих землекопів, що містяться в лабораторіях в Берліні і Преторії. Колега Левіна і Баркера, математик Григорій Вевюрко, який зараз працює в Делфтському технологічному університеті в Нідерландах, використовував алгоритм для аналізу акустичних властивостей окремих вокалізацій.

Щоб проаналізувати мову голих землекопів, за два роки команда Левіна зафіксувала в цілому 36 190 щебетання, виданих 166 особинами з семи колоній голих землекопів, що містяться в лабораторіях в Берліні і Преторії. Колега Левіна і Баркера, математик Григорій Вевюрко, який зараз працює в Делфтському технологічному університеті в Нідерландах, використовував алгоритм для аналізу акустичних властивостей окремих вокализацій.

Вевюрко також розробив комп’ютерну програму, яка після початкового періоду навчання змогла дуже надійно визначити, які щебетання виходили від окремих голих землекопів.

«Отже, ми дізналися, що у кожного голого землекопа є свій голос», — каже Баркер. «Однак ми не знали, чи можуть тварини впізнавати один одного по голосам».

Комп’ютерна програма, яка використовує штучний інтелект, не тільки ідентифікувала тварин на основі їх індивідуальних голосів:

«Вона також виявила схожість в типах звуків, що видаються в межах однієї колонії. Таким чином, програма також могла визначити, з якої колонії прибув конкретний екземпляр. Це означало, що кожна колонія, ймовірно, мала свій власний діалект», — каже Баркер. Але на той момент дослідницька група ще не знала, чи знають про це тварини і чи можуть вони розпізнати свій власний діалект і відрізнити його від інших.

Щоб з’ясувати обидві ці речі, Баркер провела кілька експериментів. У першому вона неодноразово поміщала одного голого землекопа в дві камери, з’єднані трубкою. В одній камері було чутно цвірінькання іншого голого землекопа, в інший було тихо.

«Ми помітили, що тварини завжди відразу ж прямували в камеру, де можна було почути щебетання», — каже Баркер. Якщо звуки видавалися особиною з власної колонії піддослідного, це давало негайну голосову відповідь, але якщо вони видавалися екземпляром з чужої колонії, землекоп мовчав.

«Це дозволило нам зробити висновок, що голі землекопи можуть розпізнавати свій власний діалект і вибірково на нього реагувати», — зазначили автори роботи.

Щоб гарантувати, що випробовувані реагують на діалект, а не на голос відомого їм землекопа, дослідники навмисно створили штучні звуки. Вони містили характеристики кожного діалекту, але не походили на голос конкретної тварини.

«Досвід показав, що голі землекопи реагували саме на діалект, а не на запах, і що вони позитивно реагують на свій власний діалект», — каже Левін.

У подальших експериментах дослідники помістили трьох осиротілих дитинчат голого землекопа в чужі колонії, де у королеви — єдиною самки в колоніях голого землекопа, яка відтворює потомство — недавно був послід. «Це гарантувало, що на новоприбулих не нападуть», — пояснює Баркер. «Шість місяців по тому наша комп’ютерна програма показала, що прийомні тварини засвоїли діалект свого нового дому».

Швидше випадково, команда виявила ще один цікавий факт: гола королева землекопів не лише відповідає за відтворення в своїй колонії, але і грає вирішальну роль в контролі і збереженні діалектної цілісності.

«Схоже, що у людей і голих землекопів набагато більше спільного, ніж можна було подумати раніше. У голих землекопів мовна культура сформувалася задовго до того, як люди стали існувати», — робить висновок Левін.