З російським паспортом, але не зрадники: втікачі із окупації розповідають, що змушує взяти книжечку з птахом-мутантом

Окупанти намагаються провести мобілізацію в Маріуполі. За повідомленням радника міського голови Петра Андрющенка, окупаційна адміністрація вже організувала у місті військкомат та відправила туди групу мешканців Маріуполя для проходження медкомісії. Це – брутальне порушення Женевської конвенції, яка прямо забороняє мобілізацію на окупованих територіях. Також це – один із наслідків примусової паспортизації, яку Росія поспіхом там проводить. У разі відмови отримувати громадянство держави-агресорки окупанти погрожують виселенням, переслідуваннями та депортацією. Тим часом між українськими посадовцями досі триває суперечка про те, чи варто українцям в окупації погоджуватись на отримання російського паспорту, йдеться в ТСН.

Читайте також: “Айдар” відбив в російських військ території під Бахмутом

На початку окупації беззбройні містяни Бердянська безстрашно протестували, блокували військові колони. Проте минали тижні, місяці, а місто й далі залишалось під владою російських окупантів. Декого з активістів знаходили мертвими, інші губились без сліду. Когось, бувало, відпускали, але вони мали сліди жорстоких катувань. “Коли люди виходили із підвалів, ми їх не впізнавали”, – кажуть місцеві.

За пів року від початку окупації, у жовтні росіяни закрили Василівку – єдиний гуманітарний коридор у Запорізькій області, через який можна було виїхати до України. Водночас окупанти обрізали всі економічні та інформаційні зв’язки з Україною. Люди в Бердянську опинилися у гетто – без грошей, ліків, будь-якої допомоги. “Виплати приходили нам на карти, але потім Росія побачила, що це допомагає нам триматися, це закрилося. Банки були закриті і всі карти “Приват” і всі ліки категорично було заборонено з Василівки до нас, Україна підтримувала нас до останніх днів”, – каже Катерина, яка має інвалідність, пересувається у візку.

Вона потрапила на олівець в окупантів за волонтерство – допомагала іншим людям з інвалідністю. Коли, як за наказом росіян будь-яку медичну допомогу дозволяється надавати лише за наявності російських документів. Доходить до того, що породиль викидають на вулицю, якщо вони не мають російських папірців. Катерині у лікарні не дали здати жодного аналізу, поки не оформить російських документів. А з 1 квітня бердянцям заборонили без них працювати. “Не можна казати, що це було добровільно, що люди масово пішли за паспортами. Люди були змушені їх брати. Люди опинилися в ситуації, коли твоє подальше існування та виживання на цих територіях безпосередньо залежить чи будеш ти з паспортом чи ні”, – переконує жінка.

За відкритий опір окупанти нерідко вчиняють розправи над цивільними українцями. На Херсонщині, у селі Бойове росіяни забрали і кудись вивезли все доросле населення, бо місцеві фермери відмовились отримувати російські паспорти. Це сталось в лютому. Про подальшу долю кількох десятків мешканців Бойового нічого не відомо й досі.

“Вони депортували всіх, разом з родинами, без майна, звичайно. Куди вони поділись потім, ніхто не знає. Мої респонденти з Генічеської громади, вони просто знають, що село спорожніло. Кілька десятків людей, їм оголосили, що їх депортують. Це був каральний захід, який спонукав інших власників земельних ділянок поспішити з перереєстрацією їх на російське законодавство”, – переконані місцеві.

Як на Херсонщині, так і на окупованій частині Запорізької області, росіяни першим ділом пограбували фермерів, розповідає Сергій Бордюг. Він мав аграрний бізнес. Окупанти забрали його офіс – під поліцейський відділок, потім сільгосптехніку, автомобілі. Працювати на землі дозволили лише тим фермерам, які погодились перереєструвати свою землю. “Повальне мародерство сільгосптехніки, рухомої техніки, все, що можна було зняти в офісах, на виробничих майданчиках – це все знімалося, зривалося, виносилося. Живого не залишилося, нічого взагалі”, – каже чоловік.

Практику так званої депортації – вигнання небажаних українців росіяни нерідко маскують під примусову евакуацію.  Наприкінці квітня Путін підписав указ, яким дозволено депортувати українців, які не стали отримувати російське громадянство. Цей указ робить українців іноземцями на своїй же землі. По суті, це – офіційний дозвіл на вигнання та експропріацію їхнього майна. Багато людей, попри ризик для себе, не поспішають виїжджати з окупованих територій саме тому, що бояться втратити житло та інше майно. Інші не можуть покинути родичів або не ймуть віри, що десь їм вдасться влаштувати життя наново. Та навіть за великого бажання виїхати з окупації дуже непросто і дуже недешево. “Виїхати – це дорого. Люди по 8-12 діб жили в автомобілі. Мінімальна вартість виїзду зараз із Бердянська автобусом, наскільки я знаю, це 500-600 євро на людину”, – кажуть люди.

Водночас українська влада досі не дала чіткої інструкції, що робити людям, які опинились у заручниках окупантів. Дійшло до публічної суперечки, коли омбудсмен Дмитро Лубінець заявив, що заради виживання українці можуть отримати російський  паспорт.

Люди з окупації, розказує Лубінець, часом додзвонюються до нього, щоби заявити, що отримують “російський аусвайс” під примусом і просять зафіксувати цю їхню заяву. Натомість віцепрем’єрка Ірина Верещук радить утриматись від отримання російського паспорту, щоби не потрапити під підозру у колаборантстві та під примусову мобілізацію, яку росіяни вже потроху організують на захоплених територіях.

В одному посадовці таки дійшли згоди: що сам по собі факт отримання паспорту не вважається співпрацею з ворогом. Та навпаки, навіть без нього можна потрапити під переслідування, якщо допомагав окупантам. Українцям радять за всяку ціну уникати участі у псевдовиборах, які там готують, роботи в окупаційних органах влади чи служби поліцаєм.

Сергій та Катерина зуміли виїхати з окупованого Бердянська за українськими паспортами. Отримувати російські вони категорично не хотіли. Від’їзд готували багато місяців – продавали речі, почистили телефони від усього, що могло не сподобатись окупантам, підготували легенду, що їдуть на лікування, навіть внесли аванс за путівки. Дорога через Грузію та Туреччину забрала майже тиждень. І зараз їхня маленька родина нарешті у безпеці. Проте вони обоє вболівають за тих українців, які з різних причин не можуть виїхати з окупації. Та закликають не поспішати з висновками щодо тих, хто змушений був отримати паспорт з двоголовим орлом.

Читайте головні новини України та світу на нашій сторінці у Facebook