“Кум Путіна – напівтруп, але Порошенко його реанімує”, – політтехнолог

Сергій Гайдай – один з найбільш затребуваних політтехнологів України, голова соціально-інжинірингового агентства “Гайдай. Ком”. Працював з Петром Порошенком, Віктором Ющенком, Анатолієм Кінахом, “Нашою Україною”, “Народним фронтом”.

У третій частині інтерв’ю “Народній правді” Гайдай розповів, чому кум Володимира Путіна Віктор Медведчук став “головним демоном України”, навіщо він Петру Порошенку та коли Міхеїл Саакашвілі збирається повернутися до Одеси.

– З початком політичного сезону Медведчука стає все більше й більше. Людей мітять “клеймом Медведчука”: сказав він про когось добре – значить це людина Медведчука. Запросили в студію NewsOne, значить все – ти людина Медведчука. Навіть у мене нещодавно запитували, чи працюю я на Медведчука?

Здавалося б, звідки стільки уваги до політика, якого інакше як «збитим льотчиком» не назвеш? З чим пов’язаний його “ренесанс”?

Я глибоко переконаний, що партію з реанімації Медведчука розігрує Порошенко. В цій країні неможливо дозволяти собі те, що робить Медведчук, без домовленостей з Банковою. Банкова завжди боролася за контроль над медіа-ресурсами, як же Медведчук отримав владу над каналами NewsOne та 112-й? Це неможливо без згоди Порошенка.

Медведчук не приховує, що він друг Путіна, довгі роки він стояв за спиною в регіоналів. Чому Порошенко з його непримиренністю до ворогів терпить Медведчука в Україні? Згадаймо, як Петру Олексійовичу перейшов дорогу Саакашвілі – його відразу ж за шкірку викинули з країни. Так хто такий Саакашвілі, політик, який має зв’язки у Штатах, і хто такий кум Путіна Медведчук?

Давайте подумаємо: навіщо все це робиться? Вигідно, коли у тебе є ворог, ще страшніший, ніж ти. В Порошенка – іміджевий провал, колосальна втрата рейтингу. А якщо любові не домогтися, постав народ перед вибором: або я, або буде війна! Як тільки здасться, що можуть повернутися люди Януковича, українці будуть готові пробачити нинішній влади всі провали та корупцію.

Це перевірена стара схема. Згадаймо, як Борис Єльцин обирався на другий термін. Йшли “лихі дев’яності”, країна переживала розчарування, в Єльцина був колосально низький рейтинг. Головним конкурентом Єльцина призначили комуніста Зюганова, запустили кампанію “Голосуй або програєш!” – і Єльцин не програв. Те ж саме було в нас у 1999 році. Кучмі підвели зручного спаринг-партнера в особі Симоненка, що дозволило прибрати голоси людей, які Кучму не любили, але проголосували за нього: тільки б не повернулися комуністи! Цю схему використовує зараз Порошенко, запустивши Медведчука на роль “поганого хлопця”.

– Так. Чи думав Медведчук під час своєї комсомольської молодості, що стане колись “головним демоном України”!

– Думав він чи не думав, але Медведчук завжди цим демоном був. Дуже дивною є його політична кар’єра. Його позиціонують як вдалого політменеджера? Друзі мої, так згадайте найвідоміший його проект – СДПУ (о)! Є таке поняття “кейсовий проект”, його ти висуваєш як характеристику своїх здібностей. Так от, СДПУ (о) – це антикейсовий проект Медведчука. Як вимірюється успіх на виборах? Порахуй отримані голоси та подивися, скільки це коштувало! СДПУ (о) – це одна з найбільш витратних партій в Україні. У той час Медведчук керував Адміністрацією президента, відповідно, використовував адміністративний ресурс, і ось: набрали голосів на сльози за величезні гроші. Вже тоді Медведчук був у політиці напівтрупом.

– Навіщо цей спаринг Медведчуку, не в президенти ж він зібрався?

– На Банковій розуміють, що Медведчуку не стати успішною публічною фігурою, настільки високий його антирейтинг, на цьому ринку йому нічого не світить. І йому дають шанс на політичне майбутнє. Колишні “біло-блакитні” не виграють вибори, але на хвилі кампанії в наступний парламент пройдуть.

Очевидно, Петро Олексійович вивчає таку схему: опозиціонери об’єднуються навколо одного кандидата, наприклад, Вілкула (він соціально привабливий, хороший комунікатор). Якщо прибрати рабіновичів, мураєвих, новінських і добре ситуацію розкочегарити, все складеться ідеально: у другому турі Петро Олексійович від “патріотичних сил” зустрічається з “проросійським кандидатом”. Але і тут може бути неприємність. Згідно соціології, у вересні Порошенко випередив би Бойка лише на 2%, якщо б зустрівся з ним у другому турі. Це вже зона ризику. Я сам був здивований, був упевнений, що в парі з проросійським кандидатом “патріот” Порошенко набере більше. Але поки наявність Юлії Володимирівни і небажання регіоналів об’єднуватися роблять такий сценарій неможливим.

– Виходить, варіант із “демоном” Медведчуком – це запасний варіант, а головна проблема – Тимошенко?

– У другий тур же теж потрібно потрапити. У колишніх регіоналів шанси невеликі – у боротьбі з тією ж Тимошенко, яка лідирує у рейтингах. І якщо Петро Олексійович добре додасть, то він у другому турі зустрінеться з Тимошенко. Минулого разу ви ставили питання: на що піде президент, щоб утриматися при владі? В принципі, він може вивести Тимошенко з виборчого процесу – не фізично, а юридично відмовити в реєстрації (зрозуміло, що в Петра Олексійовича є такі можливості).

– Як на вибори вплине той факт, що кілька мільйонів виборців залишилися відрізаними в Криму та на Донбасі? У той же час на Сході не навчилися любити чинну владу.

– Перше. Головним на Донбасі була можливість рахувати голоси, під контролем регіоналів були всі виборчі комісії. Тепер так не вийде, зате можна використовувати адмінресурс на користь президента. Друга. Вам, луганчанину, добре відомо, що на Донбасі був і проукраїнський електорат. Зараз у моєму оточенні людей двадцять із Донбасу, через свої переконання вони мігрували в центральну Україну. Третє. Великий відсоток людей, які вважали Росію і Путіна братами, зник, коли до них додому прийшла війна, електоральні позиції проросійських політиків значно погіршилися.

І Петро Олексійович не боїться втратити виборців Сходу, які залишилися, якщо натомість він отримає консолідацію Заходу і Центру, готових голосувати за умовних “патріотів”.

– Традиційне питання: як вирішити проблему Донбасу?

– Дивлячись як ви формулюєте цю проблему. Якщо вважати проблемою окупацію, то вона вирішується тільки одним способом – ефективними бойовими діями, інших способів немає, агресор сам ніколи не йде. Якщо ввести миротворців, то максимум, що ми можемо отримати – заморозити конфлікт на десятиліття. Сама ідея миротворчості будується на тому, що обидві сторони неправі і їх потрібно “розводити”. Я цю картинку бачу по-іншому: ми цю війну не починали, загроз сусідам не створювали, прийшов окупант, захопив територію, і нам доведеться її звільняти. А як це зробити з найменшими втратами – це справа військового мистецтва.

Згадаймо, як Фінляндія воювала з величезним Радянським Союзом: вчинила талановитий опір, завдала колосальних втрат ворогові. Так, поступилася десятьма відсотками території, але залишилася незалежною країною.

– Який президент України найкраще підходить Росії?

– Слабкий. Скажу незручну річ: Росії не потрібен проросійський президент України. Проросійський президент означає “майдани” і бунти, народ йому не дозволить керувати. А потім прийдуть люди куди більш радикально налаштовані по відношенню до Росії.

Росії підходить слабкий корумпований президент з “патріотичною” риторикою, за якого боєздатність армії й економіка не будуть зростати. До того ж його завжди можна зображати “ворогом-бандерівцем”, його дурні вчинки списувати на неповноцінність української державності. І тоді Україна не стане геополітичним гравцем, завжди буде розмінною монетою у великих іграх. Тому Путіну вигідний президент України Порошенко.

РФ невигідно, коли в країнах колишнього СРСР свобода слова, зростання добробуту, йдуть реформи. Президент, який знищує корупцію, виводить країну з бідності, меншовартості – це теж страшний удар по іміджу Путіна. Так було в часи президентства Саакашвілі в Грузії.

– Чи спілкуєтеся ви зараз із Саакашвілі? Чим він займається?

– Спілкуюся. Ви запитували на початку інтерв’ю, хто є справжнім політиком. Для мене Саакашвілі – однозначно чистий політик, який може пред’явити результати. Найцікавіше: реформи Міхеїла в країні як і раніше працюють, хоча нова влада і намагається їх гальмувати. Люди звикли до постійного руху вперед, тому в Грузії зараз ностальгія за Саакашвілі.

Він зараз займається президентськими виборами в Грузії. Грігол Вашадзе з партії “Єдиний національний рух”, створеної Саакашвілі, вийшов у другий тур. Розраховують перемогти і звільнити Грузію від впливу олігарха Іванішвілі (засновник і голова правлячої партії “Грузинська мрія – Демократична Грузія”, – НП).

Якщо Вашадзе переможе, в Грузії зміниться політичний клімат, Саакашвілі зможе повернутися. Але я точно знаю, що в нього немає намірів займати в Грузії офіційні посади. Для Міхеїла, як і раніше, приваблива наша країна, він вірить, що після зміни президента зможе повернутися в Україну. Одеса залишилася для нього скалкою, не може забути ідеї, які хотів там реалізувати. Це як з Батумі. За Саакашвілі з маленького глухого містечка Батумі перетворився на красень-курорт. Для нього Одеса – це щось на зразок Батумі, але в десять разів більше і успішніше. Одна з його ідей – стати мером Одеси, Саакашвілі не боїться стати на сходинку нижче, після губернаторства стати міським головою.